15 червня 2020 року відбулася гендерна медіакав’ярня онлайн за участю донецьких та луганських журналісток, під час якої учасниці обговорили особливості участі українських жінок у суспільно-політичному житті і те, як медіа висвітлюють ці процеси. Дискусію організував Донецький прес-клуб у межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром та Незалежною громадською мережею прес-клубів України. Ця діяльність підтримана «Медійною програмою в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
Під час заходу виконавча директорка Донецького прес-клубу Тетяна Строй повідомила, що другий рік дослідження донецьких медіа на гендерну чутливість показує один з найнижчих індексів гендерної чутливості – 29-32 % при загальному по Україні 37 % (за підсумками 2019 р.). Журналісти мало використовують фемінітиви, не звертаються до жінок за коментарями, що і дає невисокі показники цитованості експерток, внаслідок чого вплив, досвід жінок лишаються не видимими для суспільства.
Наталка Тарасенко
Гендерна експертка, голова ГО «Паритет» Наталія Тарасенко, яка багато років досліджує ситуацію із залученням жінок до процесів прийняття рішень на різних рівнях влади, пояснила, що саме заважає українкам бути більш активними, брати участь у громадській діяльності та політиці. «В Україні проживає 54 % жінок, серед виборців їх близько 60 %. Представництво жінок у процесах прийняття рішень важливе. Це означає, що або ми сидимо за одним столом, де ухвалюються ці рішення, або стоїмо за дверима. Звісно, ми можемо більше вплинути, сидячи за столом і пропонуючи ці рішення. Жінки представляють людей з різними потребами: ми різного віку, проживаємо у селі чи місті, у нас різний стан здоров’я тощо. І якщо ми представлені хоча би на рівні 30 %, це означає, що маємо шанс озвучувати наші потреби та пропонувати рішення», — прокоментувала активістка.
Лілія Кісліцина, депутатка Краматорської міської ради, голова Вищої ради Всеукраїнського клубу успішних жінок «Жінки України», вважає, що поступово в Україні покращуються умови щодо участі жінок у суспільно-політичному житті: «З’явилося квотування, зміни у законодавстві, вже є багато прикладів успішних політикинь, які мотивують інших наслідувати їхній приклад». Але, за словами, депутатки, впливу жінок має бути більше: «Ми говоримо зараз про те, що жінок в Україні 54 %, але де видно їхні потреби у бюджетуванні? Коли святкували 85-річчя Донецької області, виділили кошти на футбольні поля. Але нікого не цікавить, наприклад, що у пологових будинках немає гінекологічних крісел для жінок з інвалідністю. Чому ці кошти не розподілити на різні потреби?»
Учасниці дискусії
Під час обговорення питань, чому жінки невидимі у медіа, журналістки-учасниці зауважили, що дуже часто в експерток складніше взяти коментар чи умовити на інтерв’ю: вони посилаються на неготовність тут і зараз розмовляти, бути перед об’єктивом камери. Координаторка Волинського прес-клубу, гендерна активістка Богдана Стельмах наголосила, що така поведінка в першу чергу і пояснюється домінуванням стереотипів («жінка має бути гарною: з макіяжем, зачіскою, гарно вбрана), звичкою бути другорядною («хай он чоловіки говорять, вони більш досвідчені»), нерішучістю («раптом я щось не так скажу, буде соромно») або просто «треба бігти із заходу/сесії, мітингу, бо час варити борщ чи забирати дитину із садка». «Всі ці застарілі соціальні установки досі живуть у суспільстві, яке давно змінилося. У чоловіків і жінок мають бути не тільки рівні права «на папері», але й створені рівні умови для реалізації цих прав, — пояснює експертка. Вона закликала ЗМІ звертатися по коментарі з важливих питань, програм, які розглядаються на місцевому рівні, і до депутатів, і до депутаток.
Підсумовуючи розмову щодо висвітлення діяльності жінок у політиці, організаторки рекомендували редакціям керуватися у роботі такими принципами:
∙ пишіть про досягнення жінок, їхній професійний досвід і фаховість, а не про вік чи зовнішній вигляд (фігуру, одяг, взуття тощо);
∙ не запитуйте жінок про те, чого би не запитали в чоловіків (наприклад, хто доглядає їхніх дітей, дбає про домашній затишок, як ставиться родина до їхньої діяльності тощо) – відкиньте стереотипне уявлення про жінку-”берегиню”;
∙ не вишукуйте оголених фото в соцмережах (ви ж не робите цього щодо чоловіків-політиків?);
∙ не підкреслюйте фото- чи відеокамерою нюанси зовнішності (наприклад, не знімайте крупним планом підпухлі через хворобу очі, бородавки тощо);
∙ відмовтеся від стереотипних висловлювань (наприклад: називайте жінок не мужніми, а сильними; не порівнюйте з чоловіками, не вдавайтеся до виразів “чоловік у спідниці”, “єдина, в кого є яйця” тощо – це андроцентризм, те, що притаманне чоловікам, не є вищою/єдиною міркою);
∙ вживайте фемінітиви – це робить жінок видимими в суспільно-політичному житті і показує наступному поколінню жінок, що вони теж можуть.
