«Місцеві та центральні засоби масової інформації недостатньо інформують про проблеми переселенців. Вимушені переселенці не довіряють місцевим ЗМІ. Внутрішньо переселені особи також не мають задовільного доступу до офіційної інформації: часто не знають про рішення місцевої та центральної влад», — певна виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко. А згідно дослідження, проведеного донецькою громадською організацією «Альянс», проблемам переселенців присвячено всього 1% матеріалів у медіа. Якої інформації потребують переселенці, чому їх потреби не можуть задовольнити ЗМІ, як покращити комунікацію між владою, переселенцями і ЗМІ – відповіді на ці питання намагалися знайти учасники обговорення.
Валентина Кузик, консультант зі зв’язків з медіа, Інтерньюз Європа детальніше розповіла про дослідження та висновки Європейської дослідницької асоціації, яке проводилось на замовлення Інтерньюз Нетворк. Висновки, які були отримані під час проведення фокус — груп фактично підтвердили й учасники круглого столу.
Олександр Ворошков, радник Мінсоцполітики, керівник ініціативної «SOS Краматорськ»; Ірина Степанова,НГО «Право на захист»; Ірина Кирикова, волонтер з Дружківки, яка працює з переселенцями; Володимир Орос, голова ГО «Добро» з Добропілля говорили про недостатність інформації. Особливо гостро «інформаційний голод» відчувають люди у маленьких містах та селищах у так званій «сірій зоні», де люди не мають доступу до інтернету. Замало інформації для переселенців розміщують ТБ, радіо, центральні і місцеві ЗМІ. Ірина Степанова наголосила, що «інформаційний вакуум створив багато проблем. Люди, які змушені були переселитися, вважають себе покинутими. Вони не відчувають турботи держави і не чують думки і позиції влади. Через відсутність інформації, переселенці не знають, що і де відбувається, які закони ухвалені та діють. Досі залишається багато людей, які навіть не чули, що їм потрібно зареєструватися. Більшість людей залишилося на території Донецької області і не можуть та не мають змоги їхати далі – і з ними потрібно працювати. Пані Степанова вважає, що повинен бути державний друкований орган, який би висловлював позицію влади, подавав необхідну інформацію, роз’яснював кроки влади – тобто, висловлював позицію держави що стосується переселенців.
Натомість Максим Потапчук, лідер волонтерської спілки Liberi Liberati переконаний, що «переселенці не повинні стояти з протягнутою рукою, бути утриманцями та постійно скиглити: дай, дай, дай у місцевих громад і держави: «Ми маємо проявляти активність і брати участь у житті місцевих громад». В той же час, Максим вважає, що Україна повинна повторювати, що любить, допомагає і не залишить напризволяще своїх громадян, які змушені були залишити все і переселитися. Адже дуже часто переселенці навіть не знають, що гуманітарну допомогу вони отримують від України. «Україна з вами! Світова спільнота – з вами! – потрібно наголошувати на цьому», — підкреслив Максим Потапчук, переселенець- волонтер, який допомагає дітям.
Так само вважає Гаяне Авакян, переселенка, журналіст, волонтер громадської організації «Бахмут Український» вважає, що «проблему «інформаційного голоду» серед переселенців потрібно вирішувати на локальному рівні – у розрізі конкретних реалій громади, в яку вони потрапили. Оскільки профільне Міністерство інформації ніяких цільових програм в цьому напрямку не реалізовує, за цю справу треба братися місцевим волонтерам. Особливо це актуально для прифронтових міст, таких, як Артемівськ — Бахмут, в якому на сьогодні зареєстровано більше 70 тисяч ВПЛ і їх кількість збільшується. Важливо продемонструвати успішні приклади переселення та інтеграції у громаду нового міста, дати вичерпну довідкову інформацію та конкретні алгоритми дій для отримання документів чи соцвиплат, оперативно повідомляти про нововведення у законодавстві, інформувати про організації, які можуть надати юридичну, психологічну, консультативну та гуманітарну допомогу для переселенців. Така інформація має з’являтися у різних каналах ЗМІ (ТБ, газети, онлайн, радіо), щоб охопити різні соціальні аудиторії. Все це у комплексі дозволить заповнити інформаційний вакуум, який ми маємо на сьогоднішній день, а також допоможе подолати стигматизацію внутрішньо переміщених осіб у приймаючій громаді».
Кріс Шюпп, радник з гуманітарних питань, Інтерньюз Європа підкреслив, що головне для успішної соціальної адаптації не розділяти жителів місцевих громад та вимушених переселенців. Адже проблеми у них спільні: погані дороги, побутові проблеми, доступ до інформації. Не варто тільки чекати допомоги від держави, доброчинних організацій, треба об’єднувати зусилля і вирішувати ці проблеми разом. Як, наприклад, вже діють переселенці та волонтери з Артемівська, які спільними зусиллями випускають газету «Новий житель».
Журналіст – розслідувач сайту Depo.ua Андрій Романенко визнає, що засоби масової інформації розміщують недостатньо інформації про переселенців, але акцентує на тому, що ЗМІ не можуть замінити державу. «Найголовніше сьогодні – змінити ставлення держави до переселенців, – наголошує Андрій Романенко. – Бо як ми можемо писати про любов України до цих людей, якщо насправді її немає.»
Директор департаменту внутрішньої політики Донецької облдержадміністр
