Директор сертифікаційного органу «Органік стандарт» Сергій Галашевський вручає сертифікат фермеру Сергію Паращенку. Документ є підтвердженням того, що продукція відповідає вимогам органічного виробництва
«В Європі є лише кілька країн, які не мають законодавства з органічного землеробства, це: Україна, Росія, Білорусія», – розповіла голова Донецької обласної Асоціації органічного землеробства та садівництва Світлана Горлова під час прес-туру Донецького прес-клубу, – «закон, який ми вважали прийнятим у травні, знову відхилили, і зміни, які там зараз відбуваються нас турбують. Наприклад, звідти прибрали слово «субсидія», є лише іноземні інвестиції, на які ми повинні сподіватися», – акцентувала С. Горлова.
Тоді за відсутності власного законодавства має сертифікуватись українська органічна продукція? Відповідь на це питання дав директор сертифікаційного органу «Органік стандарт» Сергій Галашевський: «Оскільки українських стандартів немає, фермери, які бажають займатися таким виробництвом, орієнтуються на іноземні стандарти. Найближчі для нас, звичайно, це країни Європейського Союзу, у яких ще в 1991 році прийняли стандарти органічного виробництва. Зараз діє так звана Постанова Ради ЄС №834/2007, і за цим документом сертифікується більшість українських виробників. У світі кожна країна має власні вимоги до органічного виробництва. Та якщо українська продукція спрямована на експорт, то відповідно ця продукція має бути сертифікована за тими стандартами, до яких країн вона буде експортуватися. Найбільш поширені експортні ринки органічної продукції це ринок США, де є стандарт НОП (національна органічна програма), ринок Японії, де є стандарт ДЖАС, ринок Європейського Союзу має стандарт ЄС №834/2007. Є також ряд приватних стандартів, наприклад, у Швейцарії є Біосвіз, й у нас в Україні також є виробники, які за ним сертифікуються, щоб потрапити на ринок Швейцарії».
Експерт також зазначив, що у світі існують різні підходи до сертифікації органічної продукції. Так, за словами Галашевського, є країни, де лише прийнятна державна сертифікація, а є й країни, де повністю приватна і може працювати близько 20-30 сертифікаційних органів. Хоча існує і змішана сертифікація. «Наприклад, в Польщі: компанія, яка проводить сертифікацію, має бути обов’язково акредитована, незважаючи на те, що державний орган там користується найменшою популярністю, – підсумував доповідач.
