Здавалося б, що спільного між поведінкою білочки, дівчинки та вітанням-клятвою до Дня святого Валентина: «Я ж обіцяю не кричати, завжди шкарпетки твої прати, обіцяю прибирати, і за бажанням все давати!»?
А поєднують ці явища гендерні стереотипи, які досі міцно прошиті у свідомості багатьох сучасних людей. І якщо самі журналісти намагаються бути гендерночутливими у власних текстах, то уникнути ретрансляції певних штампів та стереотипів у запозиченому контенті або цитуванні не завжди вдається. Чому — читайте детальніше у нашому матеріалі.
У період із 5 по 16 лютого 2024 р. відбулася перша у 2024 р. хвиля гендерного моніторингу журналістських матеріалів гіперлокальних донецьких медіа. Дослідженню підлягало 10 інтернет-видань («Краматорськ Пост», «Слов’янські відомості», «Маріуполь.City», «6239com.ua — Сайт Покровська і Мирнограда», «Бахмут in.ua», «Волноваха.City», «ДДК», «Pro100media» (Краматорськ), «Торецьк.City», «6262.com.ua — Сайт Слов’янська»). Попередній моніторинг гіперлокальних медіа був у 2022 році.
Кожне медіа аналізували за кількома критеріями: кількістю чоловіків та жінок як експертів/експерток (тих, хто коментує, чию думку цитують) і героїв/героїнь, кількістю фемінітивів, наявністю стереотипних образів, сексистського контенту в журналістських матеріалах і публікацій на гендерну тематику. Також фіксувалися теми, які коментують або в яких згадуються чоловіки та жінки у контексті війни.
Загалом проаналізовано понад 947 матеріалів, 699 (майже 74%) з яких були безпосередньо пов’язані з темою війни.
Гендерночутлива лексика важлива
Якщо говорити про основні зміни, порівнюючи ситуацію у медіа 2022 і 2024 роках, то вони позитивні у всій вибірці: онлайн-видання публікують контент українською мовою, а значить активніше використовують фемінітиви на позначення посад та статусів жінок, що підвищує індекс гендерної чутливості.
У 4 з 10 досліджуваних медіа відсоток за індикатором використання фемінітивів у першій моніторинговій хвилі становить 100! У цьому переліку «Краматорськ Пост», «Маріуполь.City», «Волноваха.City», «ДДК». Високі показники — у «Бахмут in.ua» (96 %), «6239com.ua — Сайт Покровська та Мирнограда» (88 %), 83 % отримав «6262.com.ua — Сайт Слов’янська» і 79 % - «Pro100media».
Найнижчі показники — у «Слов’янських відомостей» (67 %) та у «Торецьк.City» (63 %), але й у них вони вище позначки 50%. Основною причиною присутності маскулінітивів у матеріалах є той факт, що журналісти належно не опрацьовують отримані релізи від державних установ, а пресслужби не всіх організацій і відомств впровадили практику використання фемінітивів. Відповідно «релізна лексика» автоматично перекочовує на стрічки новин.
Серед позитивних моментів також виділимо той факт, що все частіше у текстах можна зустріти викристання слова «військовослужбовиця» поряд з «військовослужбовцем» або пару «захисниця» і «захисник», або «кожен та кожна, хто боронить Україну». Вони лунають як з вуст різних посадовців, самих журналістів/ок так і бізнесу – як-от у цьому прикладі: «Компанія «Люксоптика», що володіє найбільшою мережею оптик по всій території України, пропонує захисникам та захисницям свої безплатні послуги з перевірки зору».
Редакція сайту «Бахмут ін.юа» висвітлює різні теми, не обмежуючись подачею новин. Розповідає про цікавих людей, надаючи слово і чоловікам, і жінкам, подає високоякісний контент.
Але ось, наприклад, у публікації “Мрія, яка підтримує впевненість у майбутньому”: як працює благодійний фонд у прифронтовому місті Слов’янськ», розповідаючи про активісток Євгенію Алфімову та Тетяну Дерев’янко, видання пише: «Спочатку було лише 5 жіночок. Це люди, які вже були самодостатні, кожен мав щось своє: хто бізнес, хто якось поважне напрацювання, досвід. Саме вони вирішили, що треба щось робити, відновлювати місто після окупації, почали зі скверу», — цитують журналісти Тетяну Дерев’янко. Далі стикаємося з таким: «Очолювати осередок жінок-змінотворців взялася Євгенія Алфімова, вона стала його головою, духовним наставником». Тобто, з одного боку, редакція розповіла про активних рішучих жінок, а, з іншого, чомусь використала маскулінітив і зменшувально-пестливе слово «жіночки», яке знецінює роль жінок у суспільстві. Хоча це чи не єдине зауваження, якщо взяти до уваги факт вживання 127 фемінітивів та всього 5 маскулінітивів, який було зафіксовано протягом першої хвилі дослідження.
Лишаються маскулінітиви через неуважність і у підписах під світлинами, тоді як у самому тексті статті скрізь фемінітиви: «Пані Лариса з учнями ліцею в Оріхові, квітень 2018 року» (на світлині чоловіки відсутні).
Також іноді проскакують мікси: «спікерка, кандидат психологічних наук, Діана Дроздова («Слов’янські відомості») та «повідомила організаторка квесту — режисер театралізованих заходів та свят БНТ селища Щербинівка Ірина Оленченко» («Торецьк. City»). Наче не існує слів кандидатка та режисерка.
Традиційно помічені маскулінітиви при прямому цитуванні героїв та героїнь (в інтерв’ю зі співачкою Valentayna): «Цей коледж сформував мене як музиканта, виховав, був моєю другою домівкою. Як і кожен цивільний я нічого не могла зробити….». Вважаємо, що варто було би погодити з героїнею варіант використання фемінітивів – текст став би більш грамотним з тим же змістом.
Поки зберігається і тенденція до позначення маскулінітивами спорсменів та спортсменок у релізах управління фізкультури та спорту Донецької ОДА. Наприклад, несправедливо згадувати про претендентів «на звання кращого спортсмена Донецької області в січні 2024 року з олімпійських видів спорту», коли у переліку всього один (!) спортсмен та три (!) спортсменки. Навіть, якщо чиновники лишають такі формулювання у своїх повідомленнях, редакціям варто написати коректно.
Також можна зауважити, щоб журналісти були більш уважними, використовуючі фрази, подібні до цієї: «Сучасний фільм «Дивись в обидва боки» — це втілення думки практично кожної людини: «А що, якби я вчинив інакше?» По-перше, людина – слово жіночого роду, по-друге, йшлося про героїню фільма, то чому ж «я вчиниВ», а не «вчинилА»?
Де проявилися стереотипи?
У виданні «Краматорськ Пост» все добре з представленістю чоловіків і жінок, вживанням фемінітивів, відсутністю сексизму (про це свідчить і найвищий індекс гендерної чутливості – 65%). Проте ми зафіксували один дуже…. кумедний випадок, де проявився стереотип: у матеріалі «Весь будинок її обожнює»: у Краматорську у дворі багатоповерхівки поселилася білка. Подивіться її фото» гендерний стереотип про поведінку дівчат/жінок застосували до…. білочки! Правда, так само йдеться про цитування допису мешканки, яка спостерігає за тваринкою: «Я думаю, це дівчинка, бо вона себе поводить як дівчинка — вона така маленька, ніжна. Мені здається, хлопчик має бути побільше». Цей приклад ще раз ілюструє, наскільки вкорінені стереотипи та штампи у головах людей. Цікаво, як саме, на думку, цієї жінки, має поводитися хлопчик-білченя?
Наступний цікавий пункт — трансляція гендерних стереотипів у віршах-вітаннях до Дня Валентина, які розмістив краматорський сайт «Pro100media»:
Пообіцяй не ображати,
Пообіцяй все купувати,
Пообіцяй мене прощати,
Пообіцяй завжди кохати.
Я ж обіцяю не кричати,
Завжди шкарпетки твої прати,
Я обіцяю прибирати,
І за бажанням все давати!
З Днем Святого Валентина!
І ось ще пропозиція – «Віршовані побажання для коханої дівчини / жінки:
Тебе вітаю я кохана,
Для мене ти завжди бажана.
Із днем Святого Валентина!
Моя любов веде до Рима!
В цей день я хочу побажати:
Мене одного лиш кохати,
Тоді навіки буду твій,
Й здійсню для тебе купу мрій!»
Декілька досліджуваних сайтів опублікували інформацію від Національної поліції щодо затримки патрульними на вулиці «дивної» жінки, в якої пізніше виявили наркотики. У повідомленні йдеться про те, що «увагу патрульних привернула дивна жінка. При появі патрульних вона різко змінила напрямок руху, чим ще більше викликала підозру до себе». Тобто краще було би сформулювати, що поведінка жінки була дивною чи підозрілою і пояснити, що на це вказувало. Бо «дивна жінка» — це теж певний «ярлик», який часто лунає на адресу жінок, натякає на її «особливу» загадкову природу, легковажність та певну «ненормальність».
Жінки та чоловіки в контексті війни
Переважна частина матеріалів в оцінених медіа стосуються безпосередньо теми війни. На жаль, майже половина з них – безособові. А у половині «з людьми», поки що чоловіки домінують. Найбільше контенту стосується коментарів ситуації на фронті від високих посадовців на місцевому і державному рівні, військових або воєнкорів. Це все чоловіки. Як видно з діаграми, жінки згадуються як героїні і цитуються як експертки лише у третині випадків. Як героїні – переважно у зведеннях щодо загиблих чи потерпілих внаслідок обстрілів, як експертки – частіше у темі волонтерства, соціального захисту чи культури (книжки, виставки про війну тощо), а також в історіях переселення чи коли жінки розповідають про своїх героїв-чоловіків на фронті (синів, партнерів, батьків, братів, друзів).
Це привід для журналістів/журналісток замислитися над тим, чому внесок жінок у протистояння ворогові не висвітлюється належним чином. Якщо у попередніх звітах іноді фігурували заяви чиновниць Ганни Маляр, Ірини Верещук, представниць міжнародних організацій, то тепер такі випадки вкрай рідкі. Варто шукати цікаві історії, показувати досвід розв’язання проблем жінками у різних сферах, адже хай їх не так багато серед героїнь на фронті, як чоловіків, але вони багато корисного роблять для підтримки ЗСУ в тилу.
У цій моніторинговій хвилі відзначимо публікацію сайту «6262.com.ua — Сайт Слов’янська» під назвою: «Як дівчина служить у штурмовій бригаді — інтервʼю з військовослужбовицею». Вона – про Анастасію Дудник з Рубіжного. Чудово, що такі історії з’являються у медіа, показують, як жінки почуваються в армії та які функції виконують. Але редакція перетягує в інформпростір деякі стреотипні вислови, лишаючи хибні тези героїні без коментарів.
«До мене таке ж ставлення, як і до чоловіка. «Але у певні моменти, коли я потребую певної допомоги, мені допоможуть як жінці. Я маю на увазі машину поремонтувати, чи щось таке. Типу, те, з чим не кожна дівчина може впоратися», — говорить Анастасія. Але чому б журналісту/ці не зауважити, що і не кожен чоловік може поремонтувати машину, як і, навпаки, багато жінок можуть. Вміння полагодити авто не залежить від статі. Або далі героїня каже: «Я знаю декількох жінок на головних посадах — це начальники служб певних. Більшість медиків — дівчата, які очолюють службу, керують чоловіками. Є жінки, які очолюють більш таку чоловічу роботу — все, що повʼязано з фортифікаційними спорудами, з їх зведенням, тобто це окопи, бліндажі й так далі. Таку службу у нас очолює жінка, яка прийшла не знаючи нічого у цій сфері, але навчилась». Виходить, вона суперечить сама собі, поділяючи роботу на «чоловічу» та «жіночу» (причому у публікації без лапок), і зазначаючи, що жінки прийшли у незнайому їм сферу діяльності і навчилися!! Тобто, якщо людина чогось не вміє, вона навчиться, і стать тут ні до чого. І в кінці – вишенька на торті: світлина, на якій жіноча (треба розуміти, Анастасії) рука тримає троянду. Адже саме це якнайкраще ілюструє роль жінки в обороні країни!
За що похвалимо?
Сайт «Маріуполь.City» приділив увагу проблемі кадрового голоду під час війни і наголосив, що жінки опановують нові для себе професії: «Частішають випадки, коли до роботи долучаються люди старшого віку, а жінки опановують нові для себе професії – шахтарів та водіїв великих вантажних автомобілів». Також наводять показовий приклад, що «У Дніпрі, наприклад, бракує шахтарів – 4 тис. працівників з області пішли на фронт. Їхні місця вже потроху займають жінки – лише на одній шахті в місті працює 122 робітниці».
А сайт «Pro100media» звертає увагу читачів на те, що «до традиційних видів програми зі спортивного самбо серед чоловіків і жінок та бойового розділу серед чоловіків додалося жіноче бойове самбо».
«6262.com.ua — Сайт Слов’янська» повідомив, що у місті відбулось засідання координаційної ради з питань запобігання та протидії домашньому насильству, на якому розглянули проєкт Програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на території Слов’янської міської територіальної громади на 2024-2026 роки. До цього ЗМІ переважно інформували лише про факти гендерного насильства з протоколів поліції. Про формування певних місцевих політик інформації не траплялося.
Тож, не зважаючи на деякі зауваження до роботи журналістів/ок Донеччини, загалом картина щодо гендерної чутливості медіа значно покращилася у порівнянні з минулим періодом. Більше того, на діаграмі видно, що показники індексу гендерної чутливості у більшості редакцій приблизно на одному рівні – 56-65 %.
Загальний Індекс гендерної чутливості донецьких гіперлокальних медіа у лютому 2024 року склав 54% (при загальноукраїнському – 50%). Для порівняння – у 2022 році цей показник був 39%. Це великий крок уперед для донецьких онлайн-медіа!
Ознайомитися з рейтингом видань можна на сайті Волинського прес-клубу та на сторінці у Facebook.
Експертка з моніторингу –
Тетяна Строй, виконавча директорка Донецького прес-клубу
________________
Гендерний моніторинг відбувається в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», який реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волинської області та Незалежною громадською мережею прес-клубів України і медійних організацій за підтримки Медійної програми в Україні, Internews.
