Якщо є хоч найменша можливість, щоб дитина залишилася в біологічній сім’ї, ми робимо все, що в наших силах

25.09.2013 | Кількість переглядів: 463

Нещодавно, Донецький прес-клуб організовув прес-тур до комунального закладу «Донецький обласний соціальний центр матері та дитини».

З 2005 року в Україні у всіх регіонах створюється мережа закладів більш якісного соціального обслуговування. Однією з таких установ на Донеччині є обласний соціальний центр матері та дитини. Це перший крок на шляху вирішення такої складної та дуже важливої проблеми, як раннє соціальне сирітство. З липня 2013 р. тут почали приймати жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів із дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися у зоні ризику відмови від новонародженої дитини внаслідок складних життєвих обставин, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку.

Статистика свідчить, що на сьогодні смертність перевищила народжуваність, розпадається кожен третій шлюб, 80% дітей, які зараз знаходяться під опікою держави, – це сироти при живих батьках. Звідси і походить термін «соціальне сирітство». За багато років у нашому суспільстві вкоренився стереотип: «Краще дитячий будинок, ніж негідні батьки», але чи дійсно це так – питання дискусійне.

На жаль, таке негативне явище, як покинуті діти, стає рік від року більш поширеним, оскільки з кожним днем все більше матерів відмовляються від своїх малюків. За словами головного спеціаліста Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Анатолія Хіміча, проблема соціального сирітства є однією з центральних серед тих, що визначені обласною програмою «Молодь та сім’я Донеччини 2013 – 2017». У 90% випадків, покинуті діти повторюють помилки своїх батьків. Причини, з яких жінки залишають дітей на піклування держави, зовсім різні, але мають одну спільну рису – невлаштованість у житті. В основному немовлят залишають матері, які самі виросли в інтернатах або неповних сім’ях. Їм нема куди й до кого йти після пологового будинку. Рідше від дітей відмовляються мами, які вважають, що у них немає психологічного контакту з дитиною.

Особливо катастрофічна доля дітей, які залишилися без матері відразу після народження, тому що саме в перші дні і місяці життя немовляті найбільш необхідно мати постійний емоційний та тілесний контакт з біологічною мамою. Втрачаючи його, малюк піддається ризику спотворення психічного розвитку на все життя. Опиняючись в ізоляції, без матері, відразу після народження, вже до півроку дитина помітно відстає у розвитку, а через рік невиправно втрачає належний потенціал емоційності та інтелекту. Тому зробити все можливе, щоб дитина залишилася зростати у своїй біологічній сім’ї є однією з основних задач робітників Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. «Якщо є хоч найменша можливість, щоб дитина залишилася в біологічній сім’ї, ми робимо все, що в наших силах, щоб так і сталося, — розповідає директор Донецького обласного центру соціальних служб для дітей та молоді Юрій Балаболка. – Саме для цього був створений Донецький обласний центр матері та дитини. Допомогти жінці, що опинилася у складних життєвих обставинах, надати їй умови для того, щоб вона могла виконувати свій материнський обов’язок – основна мета цього закладу». Щоб оперативно дізнаватися про подібні ситуації, Центрами СССДМ створені консультаційні пункти, що діють при пологових будинках, до яких звертаються зі своєю проблемою майбутні мами. Сьогодні таких пунктів 37. «Якщо говорити про роботу в цьому напрямі протягом останнього року, з системи охорони здоров’я ми отримали 48 повідомлень про таких мам. 46 з них отримали кваліфіковану консультацію щодо збереження дитині сім’ї. З одинадцятьма мамами були укладені договори на соціальну підтримку і 11 малюків залишилися виховуватися в біологічних родинах», — зазначив Юрій Балаболка.

Попри всі зусилля соціальних працівників, все ж таки певна частина жінок все одно відмовляються від своїх дітей. Про те, яку підтримку отримують ці малюки розповіла головний спеціаліст департаменту охорони здоров’я Донецької облдержадміністрації Олена Лиховид: «Сьогодні в області діють п’ять сиротинців, де можуть перебувати 422 дитини, віком від 2 місяців до 4 років. Сьогодні таких малюків 380. Ця кількість постійно змінюється. Хочу відзначити, що близько 60% цих дітей йдуть на усиновлення, інші – повертаються в родину. Тільки за 2012 рік 144 дитини за заявою мами, що опинилася в скрутному життєвому становищі, були прийняті на державне забезпечення. У жінок є час, щоб налагодити умови для виховання дитини і повернути її назад у родину». Ще однією значною проблемою в цьому напрямі фахівець назвала виховання дітей-інвалідів. Такі родини розпадаються ще швидше, адже дитина з обмеженими фізичними можливостями потребує особливого догляду. Навчити маму виховувати таку дитину – одне з найважливіших завдань. Саме тому з червня 2013 року при будинках дитини почали працювати центри реабілітації для дітей-інвалідів. Тут вони отримують необхідну медичну підтримку, з ними працюють висококваліфіковані педагоги, психологи. Перебування розраховано на 45 днів, але його можна подовжити. Таку допомогу вже отримали 62 дитини.

В Донецькому обласному центрі матері та дитини сьогодні перебуває 11 осіб, серед яких 5 жінок та шість їхніх малюків у віці до півтора року, найменшому мешканцю соціального закладу виповнилося усього 10 днів. Кожній мамі з малюком виділено окрему кімнату, в якій є все необхідне для неї та дітей, продукти харчування, а також створено побутові умови для догляду за собою та дітьми. За словами директора закладу Марини Полторакової, Донецький обласний центр відрізняється від інших в Україні тим, що найбільший (розрахований на 16 жінок та 32 дитини), а також обладнаний під потреби клієнток з функціональними обмеженнями (внаслідок травми опорно-рухового апарату ). «Наш центр – це не лише місце, де жінки, які потрапили у складні життєві обставини, пережили психологічну або моральну травму можуть відновити емоційний стан, переглянути свої цінності, але й своєрідна школа життя, — пояснює Марина Миколаївна. – Ми передбачили тут і навчання деяким професіям, які зможуть у майбутньому дати заробіток нашим клієнткам, і соціально-педагогічну, психологічну, соціально-медичну, інформаційну та правову допомогу. Працівники нашого обласного центру надають послуги щодо влаштування вагітних жінок, які тимчасово перебувають у ньому перебувають, до пологового будинку, жіночої консультації, лікарень, оформлюють соціальні виплати за народження дитини, реєструють новонароджених дітей у РАГСі, влаштовують бажаючих на навчання та роботу, у пошуках житла або допомагають з реєстрацією,налагоджують стосунки з родиною тощо».

Соціальний педагог та психолог розробляють індивідуальні та групові програми реабілітації, реінтеграції та адаптації жінок до життя поза межами центру. Також клієнткам центру допомагають налагодити стосунки з рідними. «Наприклад, нами була проведена плідна робота щодо відновлення стосунків однієї з клієнток із своєю матір’ю. Результатом нашої роботи був прояв інтересу бабусі до своїх онуків, одного з яких вона погодилася виховувати під час перебування доньки у пологовому будинку», — розповіла М.Полторакова. Також директор закладу поділилася радістю і з приводу того, що клієнтка з Камеруну теж нещодавно поновила спілкування з родиною, а також з біологічним батьком дитини. «26-річна Гаель знаходиться у нас з 9-го місяці вагітності. Приїхала до України на навчання в Донбаська НАБА, однак, під час зарахування до ВНЗу потрапила до пологового будинку з можливістю передчасних пологів, внаслідок чого не змогла вчасно скласти вступні іспити. Зараз ми допомагаємо у оформлені документів на її дитину, з метою створення належних умов для повернення клієнтів до дому у Камерун», — розповіла керівник закладу.

Ще одна клієнтка центру Людмила поділилася з журналістами своєю історією: довелося тікати від насилля у сім’ї, деякий час мешкала на Дніпропетровщині, коли повернулася, будинок було зруйновано, так я лишилася житла. Вже три місяці з донечкою Валерією вона перебуває під опікою обласного соціального закладу. У найближчих планах жінки – вивчитися на перукаря, отримати права та й придбати власне житло у сільській місцевості. «Я дуже вдячна усім, хто нам допомагає тут, займається з нами та дітьми. Психолог під час бесіди спонукає повірити у власні сили, повернути нас до активного життя. Таких центрів має бути більше», — сказала Людмила.

На запитання журналістів щодо того, хто та яким чином може потрапити до центру, М. Полторакова пояснила: «Вік жінки не обмежений. Головною умовою для перебування у нашому соціальному закладі є той факт, що жінка дійсно опинилася у зоні ризику відмови від новонародженої дитини внаслідок складних життєвих обставин, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку. Потрапити до центру можна лише маючи направлення від центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, куди жінка має звернутися за місцем реєстрації чи проживання. Соціальні працівники та фахівці з соціальної роботи допоможуть їй зібрати необхідні документи, це займає в залежності від ситуації від 2 до 10 днів. Є і обмеження щодо перебування у центрі – це наркотична та алкогольна залежність, психічні, хронічні, гострі та інфекційні захворювання. Це обґрунтовано тим, що обласний центр матері та дитини – це соціальний заклад, а усім вищезазначеним категоріям людей необхідно медичний догляд спеціалізованих центрів та лікарень для якісного надання допомоги».

Під час проживання у соціальному закладі клієнтки повинні дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, підтримувати побутовий лад, належно виконувати материнські обов’язки та бути відповідальними за здоров’я та життя своїх дітей, а також відвідувати передбачені заняття з фахівцями центру.

Серед проблем, з якими довелося стикнутися працівникам центру, директор закладу назвала не передбачені витрати на медичне забезпечення. «У нас виникла ситуація, коли малюкові, який перебував у нашому центрі терміново була потрібна медична допомога. У дитини виявили порок серця. Його разом з матусею треба було госпіталізувати, і підтримувати під час перебування в стаціонарі, і ми стикнулися з тим, що на такий випадок не маємо коштів! Адже придбання ліків, та оплата аналізів не забезпечуються не передбачено при фінансуванні центру. Звичайно силами співробітників, ми зробили все необхідне, щоб малюк отримав допомогу, але зрозуміло, що згодом це питання може стати і більш гостро», — розповіла Марина Полоторакова. Серед проблемних моментів також є нормативної бази щодо оснащення соціальних центрів матері та дитини (кількість підгузків, дитячого харчування) але директор закладу відзначила, що громадські та благодійні організації, і навіть фізичні особи, охоче пропонують посильну допомогу для забезпечення жінок та малюків.

# # #

Довідоково:

За ініціативою Донецької обласної адміністрації у 2007 році в області на кошти державної субвенції було створено «Донецький обласний соціальний центр матері та дитини» для жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку. Субвенцію виділено не в повному обсязі, тому капітальний ремонт цих закладів змушені були тимчасово призупинити.

Упродовж довгих років обласна влада намагалася знайти можливість завершити роботи та, нарешті і лише у 2012 році, ініціативі Андрія Шишатського та підтримки Андрія Федорука, рішенням Донецької облради було виділено кошти, необхідні для завершення капітального ремонту соціального закладу.