Яка собівартість української системи надання соціальної допомоги громадянам?

15.01.2011 | Кількість переглядів: 282

Впровадження нових пільг та соціальних виплат в Україні часто відбувається виключно з політичних мотивів: як “обіцянка” певній групі електорату напередодні виборів. В результаті, на думку експертів, розвиток діючої системи соціального захисту та соціального забезпечення в нашій державі проходить у двох різноспрямованих напрямках. Перший – реформування проходить зі збереженням неефективної розгалуженої мережі державних закладів соціального захисту, що відповідає традиціям і підходам радянської моделі.  Другий – запровадження  нових, більш ефективних та економічно обґрунтованих форм і видів соціального захисту, яке супроводжується розвитком мережі закладів соціального обслуговування на рівні громад. Останній варіант більше відповідає міжнародним стандартам, проте навіть після визнання орієнтації на європейську модель українські законодавці ще неодноразово повертались до звичних для радянських часів пільг.

З цього приводу голова правління Центру громадської експертизи та один із експертів проекту Любомир Чорній зазначив: «Діюча в Україні система соціального захисту та соціального забезпечення загалом є малоефективною і не відповідає викликам сучасності. Передбачені чинним законодавством соціальні гарантії, не виконують функції соціального захисту найбільш вразливих верств населення, що є першочерговим завданням для України. Водночас державна політика в цій галузі залишається несформованою, а законодавство непослідовним і розрізненим».

Фото (зліва направо): голова правління Центру громадської експертизи Любомир Чорній, директор економічних проектів Центру Ольга Романюк

Фото (зліва направо): голова правління Центру громадської експертизи Любомир Чорній, директор економічних проектів Центру Ольга Романюк

Окрім проблем із законодавством в Україні ще існують фінансові питання. Так, експерти Центру громадянської експертизи вважають, що фінансування різних видатків у сфері соціального захисту та соціального забезпечення за рахунок бюджетних коштів та цільових позабюджетних фондів здійснюється несистемно і непрозоро. Окремі видатки соціального характеру містяться (крім соціального захисту і соціального забезпечення) і в інших видаткових статтях бюджету, а саме: житлово-комунальне господарство, освіта, духовний і фізичний розвиток, охорона здоров’я, громадський порядок, оборона тощо.

Директор економічних проектів Центру громадської експертизи Ольга Романюк підкреслила: «Видатки соціального характеру можна знайти практично у кожній із видаткових статей зведеного бюджету, що включає показники державного та місцевих бюджетів. За таких умов реальний обсяг усіх соціальних видатків держави буде в 3-4 рази перевищувати той, що декларується за видатковою статтею «Соціальний захист та соціальне забезпечення» зведеного бюджету».

Учасники заходу також звернули увагу присутніх на проблема реалізації міжнародно-правових гарантій соціальних прав громадян і міжнародно-правових зобов’язань України щодо модернізації діючої системи соціального захисту в національному законодавстві. Любомир Чорній з цього приводу зазначив, що у переважній більшості випадків закони з питань ратифікації міжнародних договорів приймаються без одночасного прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, що випливають із цих договорів. «Отже, Україна визнає міжнародні стандарти в соціальній сфері, але не вживає достатніх заходів для їх практичної реалізації», – підсумував експерт.

Під час прес-конференції фахівці Центру громадської експертизи наголосили на необхідності проведення системної реформи у сфері соціального захисту та соціального забезпечення. На їх думку, реформа повинна здійснюватись у таких основних напрямах: перегляд законодаства, яким встановлюються різні види пільг та соціальних виплат, у бік скорочення кількості категорій їх отримувачів  і введення мораторію на встановлення нових пільг та запровадження нових категорій пільговиків. Заміна пільг за професійною ознакою на адекватну винагороду за працю – заробітну плату, узгодження чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення з чинним бюджетним законодавством та підвищення ефективності виконання взятих на себе Україною міжнародно-правових зобов’язань у сфері вдосконалення державної системи соціального захисту та її інтеграції у міжнародну, зокрема європейську, систему.

Науковий співробітник інституту економіки промисловості НАН України відділу проблем економічного регулювання соціальних процесів на виробництві (м. Донецьк) Євген Поляков зауважив, що чинна соціальна система є сталою, хоч і не досконалою, і існуючі проблеми можуть вирішуватися не її ліквідацією, а зовсім іншими шляхами: «Я считаю, что социальная система в Украине является заложницей нашей ментальности, поэтому западные системы неэффективны. Если связывать с религией, то западная социальная система – это система протестантов, которые молятся и упорно работают, потому что быть бедным, с их точки зрения, неэтично. Наша система более терпима к немощным и больным, поэтому наши политики так хорошо на этом играют – на любви людей к халяве. Нельзя сказать, что зарубежная система социальных гарантий складывалась годами – ее начало можно отнести к ХIХ веку, она претерпевала неоднократные преобразования, пока реформировалась в то, что имеется сегодня. Эффективность, отмеченной ранее французской социальной системы, связана с неправительственными пенсионными фондами, у нас же пока существует государственный пенсионный фонд и  другие фонды, никаких позитивных изменений не предвидится. Но вряд ли кто-то из политиков возьмет на себя ответственность за ликвидацию их. Реформировать систему социальных гарантий сейчас, я считаю, невозможно. Единственный выход  – увеличивать ВВП».