Херсон: громадськість починає — і виграє

26.08.2016 | Кількість переглядів: 1 072

Людина звикає до всього. На третьому році військових дій в Донбасі повідомлення про втрати, руйнування для громадян мирної території країни губляться в потоці іншої «гарячої» інформації, і для них на периферії уваги залишаються більше півтора мільйона соціально незахищених людей: старих, інвалідів, сімей з маленькими дітьми та тих, хто прихистив сиріт, які все так само страждають від невлаштованості вимушеного переселення зі своїх обжитих будинків і міст. Більш того, днями координатор штабу допомоги переселенцям «Краматорськ СОС» Олександр Ворошков заявив, що по відношенню до переселенців волонтерський рух останнім часом помітно згасає, а в Костянтинівці і Дружківці Донецької області волонтерські центри вже або закрилися, або змінили види діяльності.

Проте лідер-координатор громадської організації «Об’єднання «Ми — Херсонці» Андрій Ткаченко переконаний: по-справжньому для недержавних організацій (НДО), що виникли на хвилі простого людського співчуття і допомоги переселенцям, все тільки починається. Саме ці неформальні об’єднання вже стали потужним каталізатором становлення громадянського суспільства в Україні, і тепер вони повинні виходити на новий рівень — отримувати повноцінне представництво в місцевих органах влади і державного управління безпосередньо в містах і райцентрах. У масштабах країни нові НДО з початком військових дій на сході України послідовно і активно прагнуть взаємодіяти з традиційно неповороткою державною системою в області захисту прав та інтересів потерпілих від збройної агресії громадян, в тому числі і переселенців, яка постійно спізнюється з відповідями на сучасні виклики. Прийшов час зайнятися цим і на місцевому рівні: заявити про актуальні проблеми в міських і районних радах, місцевих управліннях міністерств, щоб стало реальним стратегічне рішення проблем, з якими громадські організації намагалися впоратися локально, своїми силами, звертаючись за допомогою до небайдужих громадян. І перші кроки в цьому напрямку в Херсоні вже зроблені.

Ініціативні, креативні, молоді, успішні

В об’єднанні «Ми — Херсонці» люблять згадувати, що народження цієї організації, по суті, збіглося з появою первістків-близнюків в родині переселенців Власенко з Донецька, яким волонтери надали допомогу в лікуванні новонароджених. Подружжя покинуло своє житло в Донецьку після захоплення міста бойовиками, коли керівництво установи, де працював Артем Власенко,  вирішило перевести всіх співробітників в філії інших міст України. Їм випав Херсон, де надали роботу, ну, а житло сім’я знайшла і оплачує самостійно. Наприкінці листопада 2014 року на новому місці проживання народилися близнюки — Мілана і Артур, і відразу ж їм потрібно було дороге лікування. Про проблеми в молодій сім’ї переселенців дізнався Андрій Ткаченко, і разом з Дмитром Піддубним, Георгієм Анікіним привезли допомогу мамі з малюками в лікарню.

Допомога первісткам сім'ї Власенко - початок добрих справ.

На нещодавнє запитання прес-клубу «як ся маєте?» Артем відповів з посмішкою:

- Живі-здорові, діти відмінно себе почувають.

Втім, це було зрозуміло зі дзвінких дитячих голосів. Мілана і Артур активно спілкувалися між собою, а тато прокоментував:

- Це вони розмовляють своєю мовою! Коли ми лікувалися, організація «Ми — Херсонці» тисячу гривень нам виділила. Лікування нам набагато більше обійшлося, але спасибі і на тому, що допомогли. Зараз я працюю, дружина в декреті.

Ця та інші подібні події того складного, гарячого 2014 року змінили життя Андрія Ткаченка. «Я займався юридичними послугами. Два роки тому вирішив зайнятися громадською діяльністю. І мені це цікаво» — говорить Андрій. Відчувається, що він не шкодує про те, що з власної волі пішов з юридичної практики на не такі вже «ситі хліба» громадського активіста. Й він не один: «Я представляю цілу групу активних херсонців. У травні 2015-го ми зареєструвалися як громадська організація «Ми — Херсонці». Після реєстрації місцеві підприємці надали приміщення в центрі міста безоплатно. Зібралися разом молоді, креативні, і вирішили: необхідно зробити місто затишніше, безпечніше, розвивати громадянське суспільство в Херсоні, своїм прикладом задавати тон органам місцевого самоврядування. Один з проектів — допомога переселенцям, особливо родинам з дітьми.

Відкрили Центр гуманітарної допомоги дітям, нам надали ще одне приміщення під розміщення цього центру. Ми там збирали речі, продукти, предмети побуту, і надавали людям все необхідне. Допомогли понад 150 сім’ям, в яких проживає більше 260 дітей. Відправили 5 партій гуманітарної допомоги в зону АТО. Зі Святогірськом на Донеччині — особлива історія. Ми домовилися, щоб звідти нам на кожен місяць заздалегідь надсилали списки дітей, у яких в цьому місяці день народження.

І ми кожній дитині готували вітальний пакет: іграшка, солодощі, і при цьому писали конкретно, що, наприклад, Іванову Петру 4 роки, вітаємо з днем ​​народження, вкладали цю вітальну листівку в пакет і відправляли до Святогірська. І ці діти знали, що вони для нас не чужі, вони рідні, українці. Більше сотні подарункових пакетів відправляли щомісяця. Згодом хвиля така спала, з’явилися багато інших організацій, які допомагали переселенцям, і ми переключилися на допомогу школам-інтернатам, медичним закладам.

Бурштиновий янгол за перемогу у конкурсі Благодійна Херсонщина

У Національному конкурсі «Благодійна Україна» на регіональному етапі «Благодійна Херсонщина — 2015» організація «Ми — Херсонці» отримала диплом переможця в номінації «Благодійник — недержавна організація».

«200 гривень в кишені, з двома дітьми і третім була вагітна»

Таким був «стартовий капітал», з яким Світлана Чистякова з чоловіком починала життя з нуля в Херсоні влітку 2014 року. Неповторний донбаський акцент, жива енергійна манера спілкування мешканок невеликих шахтарських містечок, які завжди і всім показують «хто в домі господар», будь то продавчиня в магазині чи абиякий начальник незалежно від рангу, надає розповіді Світлани додаткову переконливість.

- Виїхали з Шахтарська два роки тому, ми не могли там залишатися, тому що всі знали, що ми — українські патріоти. Нас «Гради» в спину наздоганяли. Ми коляску дитячу кинули на зупинці, бо не вмістилася в машину. Нам вже було плювати на цю коляску, головне, щоб ми були живі і наші діти. Нас до Донецька довезли люди, які теж тікали з Шахтарська, отак зупинялися і брали з собою попутників на вільні місця, хто один їхав або двоє. Дали нам заднє сидіння абсолютно безоплатно. В інтернеті просто знайшли квартиру в Херсоні, ось так взяли і приїхали сюди з 200 гривнями в кишені, з двома дітьми і третім була вагітна. Третій у нас — херсонець! Він народився тут.

Допомогла нам і організація «Ми — Херсонці», коли мої діти потребували одягу, памперсів, молодша дитина – дитячого харчування. Мені дали речі, і досить-таки хороші. Я про них дізналася чисто випадково, це було восени, потім ще я приходила навесні.

- І як же 200 гривень допомогли вам вижити з дітьми в чужому місті?

У Херсонському Центрі гуманітарної допомоги дітям

- Ось так! Завдяки волонтерським організаціям та фондам, партії «Правий сектор», «Свобода». І дякуючи Валі — царство небесне, недавно вона померла, сильно хворіла. Займалася волонтерською роботою, і їй навіть ніколи було сходити до лікарні. Валентина Михайлівна Кріцак. Коли ми приїхали з 200 гривнями, вона моїм дітям купила памперси, дітей нагодувала, одягла до зими повністю. І це абсолютно чужа людина! Ще допоміг Володимир Васильович Миколаєнко — йому взагалі окрема подяка. Тому що він в будь-якій ситуації, в якій я б не звернулася, ніколи не говорив «ні». Це мер Херсона. Прямо йшла до нього, і прямо на сходинках — тому що часто до нього не пускають — я на сходах його спіймала, він розпорядження секретарю своєму дав. Ось позавчора розбиралися з виплатами, мені затягували, затягували, і один його дзвінок — через два дні гроші лежали вже на рахунку на картці! І кімнату нам в гуртожитку дали — це ж теж через мера йде, відмови не було. Тут тільки оплата комунальних послуг. Нас п’ятеро. Але кімнату дали найбільшу. Вдень діти в садочку, чоловік на роботі … якось поміщаємося. І це краще, ніж підвал.

Світлана Чистякова щиро вдячна Валентині Кріцак, відомій громадській діячці, одній з лідерів Херсонського Майдану, яка першою в місті прийшла їм на допомогу. Про цю жінку, яка передчасно пішла з життя, Світлана не тільки пам’ятає, а й продовжує її справу: бере участь в роботі благодійної групи «Скарбничка — допомога захисникам України», заснованої Валентиною Кріцак. Поки Світлана волонтерствує, молодшу дитину няньчить сусідка по гуртожитку, яка давно стала для цієї сім’ї справжньою бабусею.

Громадськість і влада: конфронтація чи робота на рівних?

Якщо сьогодні переселенка, мати трьох дітей, молодшому з яких рік і два місяці, займається волонтерською допомогою воїнам АТО і запросто вирішує свої проблеми з міським головою на сходах міськради, то досвідченому юристу, молодому громадському активістові Андрію Ткаченку, тим більше потрібно чітко дати зрозуміти місцевій владі,  «хто є хто» в місті.

Активні херсонці повинні бути представлені в органах місцевої влади - А. Ткаченко.

- Не хоче влада розуміти, що потрібно розвивати громадянське суспільство, по-старому думає, що ось тільки ми володіємо владою, — розмірковує Андрій. — Навіть та частина депутатів, яка ще вчора вийшла з інститутів громадянського суспільства. Але, ставши депутатами, вони чомусь вважають: ну все, ми тепер — єдина влада,  єдиний повноважний орган, а громадські організації вже такого голосу не мають. Це кардинально неправильно.

Сьогодні ми можемо знайти дуже багато інструментів в будь-якому законі або підзаконному акті, який законодавець дає інститутам громадянського суспільства для свого розвитку, контролю за органами державної влади, виконавчими органами. Але, на жаль, не всі громадські організації ними користуються, а хтось не знає про це. За цей час я зрозумів, що сьогодні дуже важливо розвивати громадянське суспільство у нас, в Україні. І не дарма 26 лютого цього року був підписаний Указ, який затвердив Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства. Там описані механізми, як наше суспільство перетворити в більш активне, більш відповідальне, яке могло б контролювати владу.

Лідер-координатор громадської організації «Об’єднання «Ми — Херсонці» Андрій Ткаченко сьогодні — член Громадської ради при міському голові. Завдяки цьому він може безпосередньо доносити до місцевої влади ті проблемні питання, з якими херсонці звертаються до громадської приймальні НДО, представляти свої рекомендації щодо їх розв’язання. «Ми — Херсонці» також входять до Громадської ради при місцевому управлінні Міністерства внутрішніх справ України. Це дозволило спільно з правоохоронцями створити проект «Безпечне дитинство». Він починався на хвилі повідомлень про військове вторгнення, терористичні акти… Не будемо при цьому забувати, що в Херсонській області після анексії Криму з’явився адміністративний кордон на межі півострова з материковою Україною.

Проект Безпечне дитинство в літньому таборі

Розробили пам’ятки та рекомендації для дітей, волонтери запросили співробітників вибухо-технічної служби, воїнів-ветеранів, разом вони об’їжджали школи, демонстрували вибухонебезпечні предмети, давали дітям рекомендації, як себе поводити, побачивши подібну знахідку, показували фільми. Ці виїзди продовжилися і на літніх канікулах в місця масового відпочинку дітей.

- Потім ми додали до цих тем бесід зі школярами і норми поведінки в сім’ї, стосунки зі старшими, охорону навколишнього середовища, захист тварин, — говорить Андрій. — Та й за зверненнями до відкритої нами першої в Херсоні громадської юридичної приймальні ми зрозуміли, що не тільки допомога переселенцям потрібна.

Є ще багато інших проблемних питань, які стосуються життя всіх херсонців, і за важливими, на наш погляд, напрямками закріпили кураторів, кожен «підтягнув» до свого блоку волонтерів, симпатиків. Ось тільки частина наших проектів: «Гаряча лінія», «Прозорий бюджет», «Дні правового виховання», «Ти потрібен своєму місту», «Дні фінансового виховання», «Безпечне місто», «Безпечне дитинство», «Безпечний інтернет», літні канікули з «Ми — Херсонці», «Тендери під контроль громадськості», кінофестиваль «Кіноджем», медичне обстеження жінок і дітей з сімей учасників АТО, привітання дітей зі святами, неодноразово проводилися зустрічі зі спостерігачами ОБСЄ.

Громадська юридична приймальна - перша в місті

Нещодавно ми організували Центр громадських експертиз, провели тренінги, проводимо ревізію нормативно-правових актів Херсонської міської ради. У вересні надамо наш експертний висновок і будемо наполягати на внесенні змін в ці нормативні акти. Будемо також представляти проект громадської експертизи діяльності органів місцевого самоврядування. Ми хочемо, щоб цей порядок був прийнятий на рівні Херсонської міськради, щоб не тільки Громадська рада, а й інші НДО мали право в законному порядку проводити такі експертизи діяльності місцевої влади.

Контакти:

Телефони: 0959397733, +380552494912
пошта mykhersonci@gmail.com
Лідер-координатор  Андрій Ткаченко
Адреса організації «Ми — Херсонці»:
2 73000, Херсон, вул. Ярослава Мудрого (Радянська) 12-14 оф. 16.
Центр гуманітарної допомоги дітям: вул. Ярослава Мудрого (Радянська) 12-14 оф. 16

http://love-kherson.org
https://vk.com/my.khersonci
https://www.facebook.com/MyKhersonci
https://www.facebook.com/detikherson/

Матеріал рос.мовою можна завантажити тут: Херсон_общественность начинает — и выигрывает_RUS

Читати також:

У Києві відбулося перше обговорення практикуму деокупації

Практичний досвід волонтерів, які вже сьогодні реалізують процеси деокупації на визволених територіях, має бути корисним не лише у Донбасі після його повернення в Україну, а й в інших регіонах країни – у рамках декомунізації свідомості та розвитку громад. Такого висновку дійшли експерти круглого столу «Деокупація: як це працює?», який відбувся в Українському кризовому медіа-центрі (Київ) …

Житло для ВПО: рівняння з багатьма невідомими

Основне питання, що постало перед громадянами України, які вимушено покинули свої будинки і майно в окупованому Донбасі та Криму – житло. Переселення – завжди виклик, але ставляться до нього по-різному. Частина людей сприймає ситуацію як тимчасову міграцію, однак значна група сімей вже прийняла для себе рішення «пустити коріння» на новому місці. Експерти організації «Громадянська ініціатива …

З вірою в себе

Кілька кілометрів рівних рядів однакових світлих будинків з червоними дахами. Це Грузія. Містечко для переселенців. Таких поселень в країні більше 40. З’явилися вони у Південній Осетії в перший рік після війни з Росією. Будували бюджетним коштом та на гроші західних партнерів. А що в Україні? А у нас поки що нічого. Поки що. На державу надії …

Дія, що нас врятує

В цій війні ми всі дорослішаємо. Процес нелегкий, болісний, інколи навіть кривавий. Проте безпорадність держави щодо постраждалих людей змушує ставати активнішими та відповідальнішими. І це природно — якщо в одному місці чогось бракує, в іншому воно має з’явитися. Неприродно те, що все відбувається швидко, зненацька, приголомшено несподівано. Мить – і ти у чужому місті без …