Управлінці, які приймають рішення, не розуміють суті замісної терапії та її вигід для суспільства

04.10.2012 | Кількість переглядів: 207

Так, за словами експерта відділу моніторингу та оцінки ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій Валерія Кестера, вважає більшість респондентів, які взяли участь у дослідженні  щодо оцінки ефективності програм замісної підтримуючої терапії (ЗПТ) та  вивчення перешкод на шляху її впровадження. Опитування відбувалося у дев’яти регіонах України (серед них і Донецьк). В ньому взяли участь представники управлінь охорони здоров’я, наркологи, співробітники сайтів ЗПТ, представники УБНОНа, МВC, фтізіатри, лікарі центрів СНІДу.

«Таке ставлення управлінців, в свою чергу, позначається на тому, що законодавча база по врегулюванню функціонування програм ЗПТ, досі залишається недосконалою. Мова йде і про перегляд штатного розкладу кабінетів ЗПТ, і про оплату праці співробітників та їхнього навчання, підвищення кваліфікації», – підкреслив Валерій Кестер під час круглого столу «Результати оцінки організаційного потенціалу забезпечення ефективності програм замісної підтримуючої терапії в Донецькій області та планування адвокаційних заходів щодо подолання виявлених перешкод». Цей захід нещодавно відбувся у Донецьку за ініціативи Всеукраїнського благодійного фонду «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій» у рамках USAID|Проект розвитку ВІЛ/СНІД-сервісу в Україні.

Валерій Кестер

Презентуючи результати опитування, Валерій Кестер розповів учасникам заходу, що майже всі респонденти визначили проблему, яка потребує негайного розв’язання на рівні держави – це забезпечення безперервності надання препаратів ЗТ під час перебування клієнта і у лікувальних закладах, і у слідчих ізоляторах в разі затримання, і в пенітенціарній системі. Також респонденти говорили про необхідність створення системи моніторингу та оцінки програм ЗПТ, яка б включала розробку якісних показників ефективності терапії та створення єдиного національного реєстру пацієнтів. Дехто з опитаних говорив і про необхідність механізму рецептурної видачі препаратів ЗТ, який би містив у собі порядок відбору клієнтів, розмежування прав та обов’язків між лікарем, клієнтом та представником правоохоронних органів.

Водночас, учасники круглого столу погодились з висновками дослідження, зокрема і з тим, що основні проблеми у роботі медпрацівників – це відсутність на даний момент рідких форм метадону та велика кількість документації, що вимагає багато часу для обробки. І все це – на фоні зайнятості медиків у програмах ЗПТ за сумісництвом, одночасно виконуючи обов’язки на основному місці роботи та не отримуючи адекватної винагороди. В деяких регіонах медсестри змушені працювати зі складною клієнтурою без вихідних та відпусток,  що призводить до «ефекту вигорання» у персонала.

Як розповів В.Кестер, респонденти також говорили про складності географічного поширення програм: керівництво міст та районів критично ставиться до відкриття сайтів ЗПТ, деякі лікарі нічого не хочуть чути про видачу легального наркотика. Окрім цього, великою проблемою на місцях є відсутність кваліфікованого персоналу для роботи з такими пацієнтами.

Читати також:

Які перешкоди на шляху впровадження програм ЗПТ можна усунути на місцевому рівні?

Все залежить від людського фактору, в різних областях по-різному виглядає проблема забезпечення безперервності надання ЗПТ