України має докласти більше зусиль для захисту осіб, які постраждали від торгівлі людьми

Про це йдеться у Звіті Всеукраїнської Коаліції громадських організацій з протидії торгівлі людьми, підготовленого в контексті моніторингу виконання Україною Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, що набрала чинності для України 1 березня 2011 р.. Унікальність Звіту полягає у тому, що вперше в сфері протидії торгівлі людьми він посилається на досвід конкретних постраждалих осіб.

«Незважаючи на певний прогрес за останні майже три роки, українська влада ще не створила на сьогодні дієвих механізмів захисту прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Нерідко надання державою статусу «постраждалого», та, відповідно, права на отримання передбаченої законодавством допомоги, відбувається з порушеннями прав людини та конфіденційності. Система виявлення постраждалих для надання їм допомоги працює нескоординовано, а відповідальним чиновникам бракує знань та навичок для виконання законодавчих вимог у цій сфері. Плани реабілітації та реінтеграції, складені державними установами, виконуються недостатньо, у тому числі через брак фінансування на окремі види допомоги. Через недосконалість законодавства залишається невирішеним питання захисту іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми на території України», — йдеться у Звіті.

Які ще проблеми виявили громадські організації, що працюють у цій сфері? Що пропонують експерти щодо того, як виконати Україні міжнародні зобов’язання, зокрема, вимоги Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми?

Україна залишається країною постачання, транзиту та поступово стає країною призначення для торгівлі людьми. За оцінками Представництва МОМ в Україні, понад 120 тисяч українців постраждали від різних форм торгівлі людьми за кордоном з 1991 по 2012 рр.; не існує достовірних оцінок щодо того, скільки осіб постраждали від торгівлі людьми на території України, проте статистика МОМ свідчить про збільшення кількості подібних випадків. Тільки у Донецьку в обласну Лігу ділових і професійних жінок за 15 років звернулось більше 300 постраждалих від різних форм експлуатації чоловіків, жінок, дітей.

«Свого часу модель взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, відпрацьовувалась у двох пілотних регіонах: на Донеччині та у Чернівецькій області. Зараз же її географія значно ширша. Зокрема, ми стали своєрідними кураторами Луганщини та Харківщини. Допомагаємо цим областям налагодити механізм, — розповідає директор Ліги Людмила Горова. — Та ми не винайшли велосипед. Справа у тому, що більшість держслужбовців вже використовувала ці елементи надання допомоги, просто між ними не було системної взаємодії. Ліга допомогла побудувати її. І після того, як представники кожної зі структур, що працює із постраждалими від торгівлі людьми, пройшли спільне навчання (у мультидисциплінарних групах), вони зрозуміли: їм не треба в своїй роботі використовувати якісь нові, невідомі до цього, методи; все, що треба — ефективно та оперативно співпрацювати з колегами. У цьому і полягають тонкощі».

Та чи змінилось ставлення в суспільстві до цієї проблеми? На думку Людмили Горової, для пересічних людей вже не нове поняття «торгівля людьми». «Коли ми почали у 1998 році, то ніхто не знав про це. Зараз сформувалося майже повне розуміння: навіть діти знають про торгівлю людьми. Більша частина суспільства співчуває постраждалим, але не 100%, — констатує Горова. — Хотілося б більше розуміння та підтримки також з боку службовців. Незважаючи на це, ми намагаємося упередити проблеми». На запитання журналістів: «Скільки має пройти часу для того, щоб відбулися ці зміни?» пані Людмила відповіла: «Ви знаєте, по-перше, потрібні дуже серйозні кошти від держави для навчання держслужбовців і всіх тих, до кого можуть звернутися по допомогу. Треба навчити всіх-всіх-всіх: лікарів, медсестер, соціальних працівників, вчителів тощо. А, якщо врахувати велику плинність спеціалістів…то система навчання та підвищення кваліфікації повинна працювати безперебійно. Тоді буде 100% позитивний результат. Але на це буде потрібно, звичайно не 5 і не 10 років, тому що навчити це одне, але потрібно щоб змінилася соціальна психологія в цілому».

Довідка

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми – це всебічний міжнародний правовий інструмент, що зосереджується на правах людини стосовно жертв торгівлі людьми та започатковує окремий механізм моніторингу. Конвенція визначає міжнародні стандарти у сфері забезпечення прав постраждалих осіб, попередження різних форм торгівлі людьми, а також кримінального переслідування цього злочину. У 2013 році Рада Європи проводить моніторинг виконання Україною своїх зобов’язань в рамках даної Конвенції.

Всеукраїнська Коаліції громадських організацій з протидії торгівлі людьми – це об’єднання 28 організацій громадянського суспільства з 22 регіонів України, метою якого є подолання торгівлі людьми в Україні шляхом об’єднання зусиль та посилення впливу громадянського суспільства в сфері дотримання міжнародних стандартів щодо захисту прав людини.