Серед українських експертів існує два яскраво виражених протилежних бачення щодо подальшої орієнтації країни. Перше – потрібно прагнути якомога ближче інтегруватися із Заходом, Євроатлантичними структурами, намагатися вступити до Євросоюзу тощо. Друге – співробітничати з пострадянським простором, зокрема з Росією. Зокрема, голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко пропонує два варіанти убезпечення країни. Один з них – «умовний нейтралітет», тобто Україна укладає угоду одразу з двома блоками НАТО та ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку). На думку експерта, пункти угоди мають бути такими: 1) Україна зобов’язується розвиватися як нейтральна позаблокова демократична держава; 2) обидва блоки і країни, що входять до них, поважають територіальну цілісність, незалежність України, утримуються від тиску, втручання тощо; 3) обидва блоки і країни, що входять до них, максимально швидко проводять всі процедури, які необхідні для прийняття України до кожного з цих блоків, тобто всі процедури, які потрібні для прийняття, але без прийняття; 4) якщо будь-який з блоків порушує пункт №2, тобто втручання, тиск, то Україна отримує право на негайний вступ до іншого блоку. Другий варіант – це поєднання швейцарської моделі цивільної оборони, естонських добровільних формувань «Кайтселіт» і радянської системи цивільної оборони. «У нас чоловіки служили в армії, тобто маємо приблизно 7 мільйонів військовозобов’язаних. Кожен бажаючий пише заяву до військового комісаріату, що він хоче бути членом загону громадянської оборони. Проводиться навчання у напрямках: стрілецька зброя, комунікації, стрільба по танках та повітряних цілях. На відміну від швейцарської моделі, зброя зберігається не в кожного вдома, а у військових комісаріатах. І завдання цих загонів, у разі небезпеки розгорнутися протягом кількох годин й протягом доби зайняти оборону військових об’єктів чи об’єктів, важливих для держави» – зробив акцент Павло Жовніренко.
Ігор Тодоров коментує питання стосунків України з НАТО
Питання стосунків України з НАТО прокоментував заступник директора Наукового інформаційного центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці при ДонНУ, професор Ігор Тодоров: «В законі від 1 липня 2010 року, з одного боку, проголошується позаблоковість, але в статті №11 чітко вказана необхідність подальшої співпраці з Альянсом. І той формат співробітництва, який був досягнутий наприкінці 2008 року залишився, змінилася лише назва. Так, ми – єдина країна-партнер НАТО, яка бере участь в усіх військових операціях альянсу».
Політолог, історик, аспірант кафедри всесвітньої історії, заступник директора Центру політологічного аналізу й технологій, співголова Конгресу громадських ініціатив «Донбас молодий» Олексій Мартинов зазначив, що інтегруючись із НАТО, Україна, по суті, перетвориться на геополітичний буфер на кордоні з Росією. Проблема сучасної державності України полягає в протиріччі політичної надбудови країни та її цивілізаційному базису. Оскільки в культурно-історичному відношенні Україна належить до східнослов’янського світу, то абсолютно логічною є її інтеграція в межах Російського світу з Росією, Білоруссю і Казахстаном, що забезпечить національні інтереси України, колективну безпеку і геополітичну рівновагу в регіоні.
Втім, дослідження київського Інституту світової політики, в якому взяли участь майже три десятки закордонних та українських фахівців, засвідчило, що більшість респондентів в основному негативно оцінює зовнішню політику уряду (дані за 2010 рік). Водночас, експерти відзначили помітне потепління українсько-російських стосунків, але разом зауважили, що ціна цих змін — а саме продовження базування Чорноморського флоту РФ в Криму — повністю нівелює досягнення. Цими діями, на думку аналітиків, хоч і вдалось вирішити короткотермінові бюджетні проблеми, але під загрозу потрапила саме незалежність зовнішньої політики держави.
