Спеціаліст з фінансування малих та середніх сільгосптоваровиробників проекту USAID «АгроІнвест» Олег Стоянов
«Обсяг невдоволеного попиту на фінансування в аграрному секторі України щороку перевищує 7 млрд. доларів США, з яких 2,6 млрд. потрібні, щоб забезпечити посів і збір урожаю. Основною перешкодою, що заважає вітчизняним аграріям отримати це фінансування, є відсутність документованого руху грошових коштів», – пояснив спеціаліст з фінансування малих та середніх сільгосптоваровиробників проекту USAID «АгроІнвест» Олег Стоянов під час презентації проекту на Донеччині.
За словами юриста, ще одна проблема полягає в тому, що банки неохоче кредитують малих і середніх сільгоспвиробників, бо їм вигідніше працювати з великими клієнтами. «Кредитні спілки зацікавлені в кредитуванні фермерів, проте згідно з законодавством вони можуть надавати їм кредити лише як фізичним особам. До того ж спілки мають обмежені джерела коштів, які можна спрямовувати на кредитування фермерських та особистих селянських господарств. Саме тому вони надають кредити на короткий термін і під доволі високі проценти», – підкреслив Олег Стоянов.
Юрист паралельного проекту «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК) Павло Кулинич зазначив, що за даними дослідження, більше 10% селян, які отримали земельні паї, готові після скасування мораторію негайно здійснити продаж своїх земельних ділянок. За його словами, обезземелення матиме місце, проте більшу роль відіграє те, кому селяни продадуть земельні ділянки.
Юрист паралельного проекту «Локальні інвестиції та національна конкурентоспроможність» (ЛІНК) Павло Кулинич
«Якщо ми уважно проаналізуємо проект Закону «Про ринок земель», то на перший погляд, можемо дійти висновку, що цей законопроект буде корисний селянам, представникам малого та середнього агробізнесу. Стаття 150 говорить про те, що переважне право на набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, фермерські господарства, територіальні громади та держава. Агрохолдингів тут немає. А втім якщо більш глибоко дослідити цей проект закону, позитивна відповідь стане вже не такою очевидною. Наприклад, стаття 19 містить положення про пріоритетне/переважне право на здобуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тобто, якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, і приватний власник хоче її продати, то перше або пріоритетне/переважне право на здобуття таких земель має держава. Якщо ж земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, то першочергово її може придбати територіальна громада. Територіальна громада повинна розвиватися, це норма зрозуміла, об’єктивна. А от щодо надання державі пріоритетного права набуття земель сільськогосподарського призначення у власність – це питання викликає сумніви… Адже, в законопроекті не сказано, що держава буде робити з придбаними на ринку землями,» – розтлумачив експерт.
За словами Павла Кулинича, законопроект потребує кардинального доопрацювання, адже у ньому є багато техніко-юридичних питань, що блокуватимуть розвиток земельного ринку. «В умовах мораторію, що зараз діє, переваги мають агрохолдинги: у них є фінансові ресурси, щоб орендувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та не існує обмежень на взяття в оренду будь-якої площі сільськогосподарських земель. Вони вирощують найбільш прибуткові культури, не утримують худобу й не займаються тваринництвом, а отже – сільське господарство не одержує органічних добрив. Агрохолдинги – це надзвичайно мізерна кількість робочих місць: вони можуть підрядити бригаду і обробити всі свої володіння, а жителі тих районів, де знаходяться ці угіддя, роботи не отримають. В результаті, занепадає міська інфраструктура та не поповнюються бюджети, оскільки агрохолдинги платять податки за місцем реєстрації», – підкреслив експерт.
