У Торезі зростають «Нові люди». Хто вони?

29.09.2013 | Кількість переглядів: 656

«Співпрацюючи зі студентами Торезької філії Харківського інституту економіки ринкових відносин та менеджменту, неодноразово проводила для них тренінги, спрямовані на розвиток лідерських якостей, підприємництва та кооперації. Таким чином я намагалася прищепити їм ті навички, які дозволили б отримавши освіту, реалізувати себе в рідному місті»,- розповідає прес-клубу громадська діячка Світлана Олєйнікова, — «Це були мої перші кроки взаємодії з молоддю нашого міста. У 2010 році доля занесла мене до Святогірська на форум керівників громадських організацій, де я зустрілася зі своїми однодумцями (людьми, які прагнуть змінювати життя на краще), а також познайомилася з керівником Харцизької МГО «Крок вперед» Олександром Павленко. Він запропонував мені співпрацю. Після цього у мене виникла ідея створити власну громадську організацію. Власне тоді і народилась задумка щодо її назви — «Гуманістичний центр по роботі з молоддю міста Тореза «Нові люди».

Чому обрали саме таку назву?

Вона доволі символічна. Мене надихала думка, що наша молодь може мислити по-новому. І ми (дорослі) разом із ними будемо також робимо все краще та по-новому подивимось на своє життя. Я тоді міркувала: зміни мають відбуватися, та змінюватись мають усі, не залежно від віку… Лише тоді нам вдастся втілити у життя нові ідеї.

Чим займається ваша організація?

Центр підтримує напрямки всебічного розвитку людини, виявляючи її кращі сторони! Незважаючи на певні сумніви, мені таки вдалося згуртувати навколо себе однодумців. І після цього почалося головне волонтерство мого життя! 16 лютого 2011 року — офіційна дата реєстрації нашої НУО. Спочатку була робота так званих «Трудових загонів»: ми прибирали узбережжя Азовського моря, проводили різні соціальні акції, тощо. Цю ініціативу ми втілювали в рамках програми Донецької облдержадміністрації та Управління у справах сім’ї та молоді. Цей проект поєднував у собі декілька компонентів. Завдяки подібним загонам діти-волонтери, окрім суспільно-корисної праці, мали змогу оздоровитись. Ми везли їх до моря, де прибирали узбережжя протягом 4 годин на добу, а весь залишок часу — діти купались, засмагали. До речі, ми також прибираємо стави Торезу — мінімум 3 рази на рік! І це робимо незважаючи на те, чи є у нас проекти чи немає. Та один випадок суттєво вплинув на мою подальшу громадську роботу. Прочитавши одну статтю про маленьку дівчинку Раїсу Ковач, життя якої висіло на волосині (дитина дуже хворіла, як писали у статті — жити їй залишалось недовго), я не могла забути про Раїсу і поділилась своїми хвилюваннями з членами нашої організації. Їх також зачепила історія Раїси, і ми, налагодивши контакти з усіма творчими людьми міста і написавши сценарій за вечір, провели благодійний концерт «Цветик-семицветик». Нам вдалося зібрати 13 тисяч гривень. Наш волонтер Корпусу Миру Брентон Льюїс зібрав 8 000 онлайн по своїм американським знайомим, а ми організували благодійний концерт, білети розкупили люди охоче, всі що були, але на концерт прийшла половина людей. Правда, ми збори більше не проводили, та на наші гроші був куплений візочок та оплачена частина реабілітації, якої їй тоді так бракувало.

Як відреагувала молодь Торезу на появу вашої НУО?

Юнаки та дівчата йшли до нас охоче, тому що ми виявилися єдиною організацією в місті, яка бачила проблеми молоді та вирішувала їх. Потім були традиційні костюмовані безалкогольні вечірки, брейн-ринги, а до кінця весни 2012 року ми розробили проект про створення «Школи волонтерів «МАКСИМУМ» і виграли цей грант. Школа існує і сьогодні. До неї ми запрошуємо молодь — студентів, учнів-старшокласників, працюючу молодь, які не з чуток знають, що таке милосердя, та бажають робити суспільно корисні, добрі справи — ​​як для конкретних мешканців Тореза, так і для міста в цілому. Основними напрямками наші волонтери обрали допомогу одиноким непрацездатним людям, турботу про екологію, «шефство» над міським дитячим будинком і захист бездомних тварин.

Як ви працюєте із волонтерами?

Перше заняття у нашій школі ми починаємо з того, що розповідаємо про приклади розвинених країн. Адже в Європі та Америці кожна людина бере активну участь як мінімум у 3-х громадських організаціях. В одній вона допомагає матеріально, в іншій ресурсами, а в третій сама отримує якісь послуги. Під терміном «активність» я розумію соціальну активність, а це означає служіння народу не формальне, а від серця. По-моєму, по активності народу можна судити і про розвиток країни та рівень демократії. Моя мрія, можливо, видастся вам утопічною, але все ж таки… Я бажаю аби ми наблизилися хоча б до показника «понад 50 % активного населення». І щоб це стало дійсно модним , тому що до маленьких міст, таким як моє, мода «доходить» ой як повільно. Зокрема: у Торезі наші волонтери відчувають себе не просто білими воронами, до них ставляться як до інопланетян. Але що мене дійсно тішить, що вони припиняють всякі глузування і пояснюють як важливо те, чим вони займаються. Вони стійко проходять іспити громадського пресингу.

Пані Світлано, розкажіть будь ласка більше про проект школи волонтерів.

На той момент ми втілили у життя, здавалося, нейздійсненне. За допомогою волонтера від «Корпусу Миру» Брентона Льюїса, який працює в нашій організації, був створений теоретичний та практичний матеріал, який включав в себе всі потрібні знання для успішної волонтерської діяльності. Та найголовніше-на додаток до нашого досвіду додавалися майстер класи від найвідоміших та найдосвідченіших людей нашого міста: депутатів, підприємців, громадських діячів, колег-лідерів громадських організацій. Ці тренінги були направлені на активну молодь віком від 14 років. Ми набрали групу зацікавлених, які відвідували теоретичні заняття та з великим бажаннях брали участь у майстер-класах та акціях: це й прибирання території, присвячене 9 травня разом з громадською організацією «До чистих джерел», підготовка території до спортивних змагань «Спортивне орієнтування», щонедільне відвідування дитячого будинку нашими «новоспеченими» талановитими волонтерами в якості не тільки вчителів рідної мови, англійської та майстер-класів з рукоділля, але й в якості друзів. Наші тренінги були цікаві не тільки школярам, ними зацікавилась місцева влада, робітнича та студентська молодь. І у підсумку ми запустили другий етап набору до «Школи волонтерів «МАКСИМУМ»! Ми дуже вдячні Всеукраїнській Мережі «Громадські ініціативи України та Національному Фонду Підтримки Демократії (NED) за підтримку нашого проекту.

Чому ви особисто вирішили цим займатися?

У 2004 році мені запропонували відвідати тренінг для тренерів у «Агентстві регіонального розвитку «Донбас». Після цього я стала тренером з профілактики ВІЛ/СНІДу. Потім працювала в проекті «Подолання бідності через покращення середовища проживання і посилення впливу громад», пройшла навчання і працювала консультантом-інформатором з профілактики соціальних захворювань. Моя діяльність була відзначена Грамотою, як кращий інформатор з профілактики ВІЛ/СНІДу в Торезі. Після 6 років плідної роботи я зрозуміла, що більше не зможу без громадської роботи.

Які маєте плани? Які проекти реалізовуєте зараз?

Ми працюємо з такими ініціативами: «Я-людина дії» та «Будинок, де живе дитинство». Завдяки першому проекту ми прагнемо допомогти учнівській молоді Тореза та навколишніх селищ навчитись самостійно ініціювати та реалізовувати проекти у власній школі. Ми сподіваємось, що в подальшому це сприятиме їх адаптації у навколишньому соціумі. А на що спрямований другий проект? У нашому місті є своя «перлина» — Палац дитячої та юнацької творчості «Юність». Професіоналізм викладачів закладу дозволяє проводити заходи не лише міського, обласного, а й всеукраїнського масштабу. Унікальним є те, що наш Палац дитячої та юнацької творчості є одним з найбільш відвідуваних в області, в ньому займається близько 2000 дітей. У обласному рейтингу позашкільних установ він займає почесне третє місце серед 72 позашкільних установ області. Що стосується самої будівлі — фасад вже оновлений, пофарбовані і декоровані стіни, але крісла глядацького залу вже зношені та потребують заміни. Крім того, вони травмонебезпечні для маленьких дітей. Крісла були встановлені у 1983 році. Ми хочемо замінити їх, аби усім відвідувачам було комфортно відвідувати наш Палац.

І на завершення, розкажіть які проблеми стримують розвиток вашої організації?

Перш за все, це проблеми фінансування. Не вистачає коштів на всі наші ідеї. Організація ще молода. Ми поки навчаємося заробляти гроші. Тому шукаємо зараз ідеї аби зайнятися соціальним підприємництвом.