Деякі екологи стверджують, що в Україні активно поширюється біоксенофобія щодо вовків, до того ж ЗМІ в наш час публікують чимало неперевірених, антиекологічних відомостей про цих тварин. Зокрема, цим занепокоєний директор Київського еколого-культурного центру, заслужений природоохоронник України Володимир Борейко, який під час прес-конфренції в Донецьку навів багато прикладів матеріалів ЗМІ, які, за його словами, розпалюють видовий терор. «Ось одне з найвідоміших видань Донеччини «Донецкие новости» розмістили статтю про вовків, що грунтується лише на думці двох мисливців, які стверджують: у лісах Донбасу збільшується кількість хижаків, і вони знищують птахів, звірів, – коментує В.Борейко. – Тобто у лісах немає мисливських тварин, тому що вовки всіх з’їли!». А чому не наводиться думка інших експертів: єкологів, біологів, зоологів?
Природоохоронник, посилаючись на наукову статтю зоолога Євгена Боровика у «Віснику Луганського педагогічного університету» про стан популяції вовка у східних регіонах України, пояснив журналістам, чим насправді харчується цей хижак. Виявляється, що головна страва в його меню – це східноєвропейська польовка. У кожній пробі екскременту дослідники знайшли від 12 до 31 черепів мишей. Середня вага гризуна – близько 22 г, тож увесь вміст шлунку становить приблизно 1000 г, і цього досить для підтримки життєздатності вовка. «Жодних лосів, кабанів, кіз чи корів у раціоні «сірого» немає», – наголошує В.Борейко, – А ось чому у лісах поменшало дичини – це питання бракон’єрства».
Також він розвінчав найпопулярніший міф про те, що вовк розповсюджує сказ. За словами еколога, 20 % хвороби «надходить» від бродячих псів, 40 % – від лисиць, 30 % – від крупної рогатої худоби, приблизно 8 % – від котів та лише 0,5 % – від вовків. «Кандидат біологічних наук М.Шквиря наводить статистику, що кількість реальних випадків, коли скажений вовк нападає на людину, становить 1-2 випадки на рік, – розповів В.Борейко. – Для порівняння: на дорогах України під колесами автівок щороку гине 10 тисяч осіб».
Еколог зазначив: «Навпаки, цей хижак поїдає скажених собак та обмежує чисельність лисиць, тобто дійсно є «санітаром лісу» та найкращим помічником ветеринарних служб у боротьбі зі сказом». Ще до «обов’язків санітару» входить ліквідація хворих та старих мешканців лісу: поїдаючи їх, він покращує популяцію тварин та птахів. Вовки також харчуються й рибою, комахами, рослинами. До того ж є така проблема, про яку майже ніхто не говорить: господарі птахофабрик щороку офіційно викидають 350 тисяч т тухлих курок. В Україні є шість невеличких фабрик з переробки тухлятини, які обробляють 150 тисяч т м’яса на рік, а решта 200 тисяч викидаються у лісопосадки, балки, закопуються у полях. І це теж сприяє поширенню сказу, а вовки та інші хижаки цю тухлятину з’їдають. Більше того, вовки одразу не їдять всю здобич, а залишають її на завтра, післязавтра і, таким чином, вони рятують диких тварин взимку від голоду. Залишками туші годуються всі: починаючи від дятлів та синиць та закінчуючи рисями та лисицями. Але ж в основному вовки годуються гризунами, захищаючи таким чином врожаї – тобто приносять користь і сільському господарству. І ще, як не дивно, вони споживають залишки соняшника, які після збору врожаю лежать на полях.
За допомогою вовків можна залучити туристів, запевняє зоолог. Можна показувати сліди цього звіра, продавати сувеніри, а це може бути суттєвим джерелом надходження доходів до бюджету лісового чи мисливського господарства. «Наприклад, у національних парках Польщі отримують гроші від іноземців, які приїздять взимку спеціально послухати, як виють вовки, – розповів В.Борейко. – Це – музика від Бога!»
Головна небезпека, на думку експерта, полягає у тому, що там, де вовків стріляють, з’являються гібриди або бродячі пси, а це зараз найстрашніші звірі на території України. Вони швидко плодяться, нападають на людей та сільськогосподарську худобу, заганяють копитних… Тільки вовки стримують збільшення популяції таких псів. «У 1996 році Україна приєдналася до Бернської конвенції (сам документ від 1979 року), за якою відстріл вовків та продаж хутра заборонено, дозволяється лише у виключних випадках та під особливим контролем, – сказав В.Борейко. – Вартість шкіри сірого хижака сягає тисячі доларів, а дістається мисливцям безкоштовно…». Тому, за словами природоохоронника, мисливцям і вигідно поширювати викривлену інформацію щодо кількості вовків та розповідати казки про страшну небезпеку цього звіра. «Треба боятися не вовка, а людину у вовчій шкірі», – резюмував еколог та наголосив на необхідності мирного співіснування людини та вовка.
