Співробітництво України з Північноатлантичним альянсом з 2010 року перейшло в принципово новий формат

13.12.2011 | Кількість переглядів: 284
Володимир Горбач

Володимир Горбач

Про це розповів політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, головний редактор сайту Євроатлантика.info Володимир Горбач під час засідання Донецького прес-клубу. Він зазначив, що наша держава, проголосивши курс на позаблоковість, фактично відмовилася на цьому етапі від своєї стратегічної мети – набуття членства в Організації Північноатлантичного договору. Водночас, Україна не відмовилась від партнерства та співробітництва з Альянсом як ресурсу для власної модернізації не лише оборонної, а й політичної, правової та інших сфер внутрішнього життя.

«Україна виглядає непослідовною в очах партнерів через подачу заявки на членство, а потім законодавче закріплення унеможливлення цього», – вважає Володимир Горбач. Проте, за його словами співробітництво не згортається. «Воно переходить в іншу площину: від інтеграції до використання можливостей. Інтеграція – це такий вид об’єднання, який передбачає взаємне проникнення сторін, вона можлива тільки тоді, коли є взаємна сумісність. Тобто, курс на євроатлантичну інтеграцію означав приведення України в стан сумісності з іншими державами Альянсу. Оскільки наша держава наразі відмовилась від такого курсу, але намагається продовжувати співробітництво, то я розглядаю цей етап як проміжний, не зовсім визначений та логічний, проте достатньо вимушений для України і для нинішньої української влади», – деталізував Горбач.
На запитання журналістів що собою являють річні національні програми, Володимир Горбач зазначив: це формат запроваджувався для майбутніх членів, які виконували План дій щодо членства від 3 до 5 років.  І от, за словами експерта, парадоксальним чином Україна, яка відмовилась від членства в Альянсі, продовжує виконувати щорічні національні програми, які сама й ініціює, формулює, виконує, звітує. Цей формат існує вже три роки, ці програми узгоджуються з Альянсом, з окремими країнами-членами, які потім моніторять виконання й дають оцінку.
«Величезним недоліком річної національної програми є те, що її формують, пишуть, укладають бюрократи так, щоб їм було легко звітувати. Тобто там дуже багато речей, виконання яких важко перевірити, бо вони описують не досягнення якогось результату, а процес: розширити, углибити, посилити. До кожної програми згодом розробляється план заходів, виконання якого власне й оцінюється. В цьому році було заплановано аж 466 заходів, тобто, фактично більше, ніж один захід на день. І за 9 місяців поточного року виконано лише 71. Решта, начебто перебуває у стадії виконання й постійно виконуються, 2 заходи перенесено, 7 скасовано тощо. Тобто, тут є над чим працювати»,  - підсумував Горбач.
За словами експерта, всі дані з виконання річних національних програм були отримані за результатами щорічних моніторингів. Вони проводяться громадською організацією «Інститут Євро-Атлантичного співробітництва», яка робить щорічні звіти з  виконання програм, дає рекомендації з розробки.
Довідка:
Пан Горбач зауважив, що «провідним інструментом нинішнього партнерства національні програми стали тому, що це основний формат нашого співробітництва, а його можна доволі легко оцінити та класифікувати. Звичайно, бюрократи мають можливість дуже зручно звітувати про виконання своєї роботи. Ставляться не лише короткострокові цілі, а й середньострокові: внутрішньодержавне реформування і двосторонні відносини», – зазначив експерт.
За його словами вся співпраця класифікується в п’ять основних сфер: 1) політичні питання; 2) економічні питання; 3) оборонні й військові питання; 4) ресурсні питання; 5) питання безпеки та правові питання. Також за часів нової влади також було створено структуру – Комісію з питань партнерства України з Організацією Північноатлантичного договору. Вона створена як консультативний орган при президенті України його указом. Також призначено 5 національних координаторів, де окрема людина відповідальна за виконання одного розділу РНП (річної національної програми) відповідно до сфер співробітництва. Вони є оперативним компонентом Комісії з питань партнерства.

Читати також:

Оксана Очкурова, переселенка: мир буде врятований любов’ю

Жили-були тато, мама і троє дітей: молодшому було 7 місяців, а старшому — 15 років. Старший захворів. Звернулися до місцевої лікарні, а їм кажуть: «Всі палати, всі місця заброньовані під ополчення, лікуйтеся вдома, як хочете». Незабаром після цього син твердо сказав: «Мама, нам потрібно швидше збиратися і їхати». Але їхати було страшно. А залишатися — …

«Мій будинок — моя фортеця»: як переселенці у Львові вирішують житлові проблеми?

Что нам стоит дом построить?  …Я подумал, что тужить? Нужно взяться нам и строить… Саме ці рядки згадалися під час розмови з представниками організації «Громадський рух переселенців Донбасу». І в цій асоціації немає ні краплі іронії. Ця команда заслуговує на повагу й підтримку. Адже, незважаючи на те, що проекти будівництва житла для переселенців настільки складні …

АТОшник-переселенець: зворотної дороги немає

Остання ніч на передовій і ранок першого дембельського дня залишили у Сергія складні почуття. Як кожен солдат, який виконав свій обов’язок на війні, він повинен був прокинутися з однією думкою: «Тепер — додому!» Але він знав: зворотної дороги для нього не існує. Тому що будинок, батьки, однокласники, друзі — на ТІЙ СТОРОНІ, проти якої він, …

Закладка на пам’ять: МАНДРУЄМО УКРАЇНОЮ

«Це група з Красногорівки, яка була у нас два тижні тому. На першій фотографії діти приїхали у Київ. На другій — їдуть. Відчуйте різницю!», – волонтер Олена Лебідь вдивляється в обличчя дітей, яких проводжає додому після кількох днів, проведених ними в Києві. Є фото й з Мукачева, й з Чернівців, маршрут неважливий. Важливо, що повертаються …