В Донецькій області мешкає 34 200 чоловіків, що практикують секс із чоловіками у віці від 15 до 49 років, — це офіційні дані (на 2011 рік) Донецької ради з протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції. Щоб уявити масштаб даної статистики, варто навести для приклада чисельність населення Ясинуватої — вона дуже схожа. Це підтверджує, що ЛГБТ-співтовариство може мати свою вагу як на виборах, так і поза ними. Про потреби особливих виборців, Донецькому прес-клубу розповів керівник ЛГБТ-центру «Донбас-СоцПроект» Максим Касянчук:
«13 років тому Леонід Кравчук сказав: «Нам треба працювати в незалежній державі 500 років, і тільки тоді ми обговорюватимемо проблеми сексуальних меншин не лише нашої країни, але й всього світу». Але і зараз, коли країна переживає важку фінансову і економічну кризу, коли мільйони людей не можуть звести кінці з кінцями, кому прийшло в голову обговорювати в парламенті питання ЛГБТ-співтовариства. Як бачимо, не пройшло й 500 років, а в парламенті ця тема стала актуальною. При цьому настільки, що впродовж півроку було подано 3 ідентичні законопроекти, під різними номерами 8711, 10720 і 10290.
При цьому, звертаю увагу ще на одну тенденцію: коли будь-які меншини — не важливо які — заявляють про свої права, чиновники (від дрібного співробітника міськради до президента) кажуть, що у нас є актуальніші питання. Ними і займатимемося… Таким чином, влада знаходить привід, щоб не займатися проблемами меншин. В той же час ми бачимо, що криза як була, так і залишається. Виходить, що проблемами більшості теж ніхто не займається. Виникає питання: а де ж наш добробут? Саме коли народ намагається штурмом узяти Верховну Раду, тоді виникає загроза національної безпеки в особі секс-меншин, які нібито не дають досягти загального благополуччя.
Повертаючись до результатів нашого дослідження, хочу роз’яснити, які дослідницькі питання стояли перед нами? Перше: з’ясувати, яка електоральна активність ЛГБТ? Друге: дізнатися чи відчувають ЛГБТ які-небудь проблеми зі свободою слова і з гомофобними законодавчими ініціативами зокрема? Третє: які головні проблеми ЛГБТ, на які політикам варто звернути увагу? І останнє: як ЛГБТ оцінюють економічну і політичну ситуацію в країні? Я озвучу короткі результати (повний звіт буде готовий трохи пізніше). Отже, ми опитали 254 людини у віці від 17 до 70 років. Вибірка складається переважно з чоловіків- гомосексуалів, проте, 18% жінок теж було у вибірці. Матеріальне становище опитаних можна назвати досить благополучним. Електоральна активність: в двох попередніх виборах брали участь 75% ЛГБТ (що співпадає з результатами досліджень інституту соціології НАН України).
Ми бачимо, що електоральна активність цієї цільової аудиторії досить висока і знаходиться на рівні тієї, яка властива усьому населенню нашої країни. На які якості кандидата, у першу чергу, звертають увагу представники ЛГБТ-співтовариства? На подив, це не сексуальна орієнтація кандидата (цей показник знаходиться на останньому місці), це його соціально-економічна програма. На другому місці знаходиться приналежність до своєї соціальної групи (наприклад, підприємці голосують за підприємця). І, нарешті, особові якості (як кандидат уміє говорити, його харизма тощо). Що стосується реакції на законопроект про цензуру… Респонденти вважають, що, якщо будуть ухвалені законопроекти, які обмежують свободу слова, це вплине на усіх людей без виключення. У цьому проявилася суспільно-політична свідомість представників ЛГБТ-співтовариства. Але як відносяться опитані до законопроектів про заборону пропаганди гомосексуалізму (опитування проходило до того, як в парламенті ухвалили законопроект 8711)? 64% вважають, що подібні законопроекти націлені особисто проти кожного гея або лесбіянки. Адже не зрозуміло, що наші політики мають на увазі під висловом «пропаганда гомосексуалізму»? Наприклад, якщо я кажу, що живу щасливо зі своїм хлопцем, тим самим — створюю позитивний образ гомосексуала, і це може бути розцінено як пропаганда. Я вже не кажу про ті можливі «підстави», на які можуть потрапити незручні журналісти…
Тепер розповім про ті проблеми, які стоять перед нашими особливими виборцями. Зауважу, що вони безпосередньо не пов’язані з сексуальною орієнтацією, загалом, вони характерні для більшості населення (проблеми ЖКГ, соціальні: медицина, екологія тощо), політичні (прозорість влади, свобода слова, рівень лібералізму і багато що інше). Що дає можливість зробити висновок: у представників ЛГБТ-співтовариства такі ж проблеми, як і у людей з традиційною орієнтацією. Як же опитані оцінюють курс розвитку країни? 56% респондентів вважають, що нинішній курс — неправильний, і тієї політичної сили, яка змогла б вирішити проблеми країни, люди не бачать. Це називається соціальною апатією: коли населення припускає, що все куплено, що вибори і так відбудуться (голосуй — не голосуй… результат відомий)».
