Останнім часом у лексиці дипломатів, політиків, посадовців та науковців з’явилося поняття «публічна дипломатія». Використовують його під час обговорення процесу наближення України до європейської спільноти. Водночас, політологи зауважують: громадськість не повною мірою усвідомлює необхідність активного вивчення та введення цього інструменту формування іміджу держави, як у політичному та суспільному житті самої України, так і за кордоном. Що ж таке публічна дипломатія? Публічна дипломатія – комплекс заходів, спрямованих на дослідження та інформування зарубіжної аудиторії, а також на встановлення контактів. Публічна дипломатія – це шлях, яким уряд намагається донести свою думку до людей в інших країнах. Варто почути, про що говорять в інших країнах, що турбує людей, адже з цього починається вироблення стратегії.
«Створення позитивного та керованого іміджу є нині одним з найважливіших завдань зовнішньої політики будь-якої держави, – вважає директор Наукового інформаційного центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці при ДонНУ Ігор Тодоров, – позитивний образ держави в масовій суспільній свідомості необхідний, насамперед, для успішного просування та реалізації національних інтересів. В цьому контексті особливо важливою є інформаційна політика держави, одним із ключових напрямків якої є формування сприятливого образу держави, її громадян, зовнішньої та внутрішньої політики, культурних цінностей та способу життя. Цим і займається публічна дипломатія».
Ігор Тодоров упевнений, що технологічна революція в інформаційних ЗМІ створила дійсно глобальну аудиторію. «Вони презентують і ставлять на порядок денний громадського обговорення глобальні проблеми. Медіа служать сигнальною системою, якою користується уряд для поінформування про свої дії уряд іншої держави», – зауважив експерт.
Виконавчий директор Центру політичних досліджень Серій Штукарін, в свою чергу, підкреслив, що важливим моментом формування публічної дипломатії – є налагодження стосунків між громадськими організаціями «Це й діаспорні організації, тобто об’єднання громадян певного етнічного походження, які ведуть діяльність, спрямовану на поширення позитивної інформації про свою історичну батьківщину та поліпшення відносин своєї держави із державою, яка є їхньою історичною батьківщиною, і правозахисні організації, і міжнародний екологічний рух, а також дослідницькі центри (think tanks), які виробляють рекомендації для урядів у сфері зовнішньої політики», – розповів Штукарін.
В ході обговорення, експерти дійшли спільної думки: проблема формування позитивного іміджу України на міжнародній арені тісно пов’язана із необхідністю забезпечення достатньої присутності України в міжнародному інформаційному просторі та розробкою наступальної скоординованої інформаційної політики. «Імідж держави переважно розглядається як її стереотипізований образ, що існує в масовій свідомості. Зовнішньополітичний імідж держави, відповідно, є складовою частиною її іміджу, яка формується в результаті реалізації державою своєї зовнішньої політики та інформаційного забезпечення державою своєї зовнішньополітичної діяльності», – підсумував Ігор Тодоров.