Психолог з Чернігова Марина Коновальчук: «На новому місці краще й швидше адаптуються люди, які вміють віддавати»

23.06.2016 | Кількість переглядів: 3 086

Коли з початком бойових дій на cході України до Чернігова почали прибувати десятки й сотні родин з дітками, інвалідами, старенькими, що втікали від війни чи втратили свою рідну домівку, однією з перших опіку над ними взяла Чернігівська обласна благодійна організація «Аратта». Саме заради допомоги найвразливішим категоріям чернігівців, причому допомоги різноманітної – і матеріальної, і психологічної — ця організація була створена майже 20 років тому. Тому «Аратта», звісно, не могла залишатися осторонь у цій трагічній для нашої країни ситуації.

 За продуктами – черга, до психолога — одиниці

На першому етапі адаптації найважливішими потребами переміщених осіб були, звісно, речі матеріальні: дах над головою, гроші на найнеобхідніше, одяг та взуття. Далі постало питання про роботу чи навчання. І тільки згодом люди почали усвідомлювати, що їм потрібно лікувати душевні рани, подбати про емоційне та психічне здоров’я своє та дітей, знайти нове коло спілкування, друзів, однодумців. Саме тому «Аратта» почала шукати можливості для надання такої допомоги, звернулася до фахівців – психолога, викладача Чернігівського педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка Марини Коновальчук і коуча Валентини Меленевської. Своїми враженнями від участі у цьому проекті ділиться Марина Коновальчук.

Марина Коновальчук

 - Півтора роки тому, я пам’ятаю цей день — 5 січня, мені зателефонувала директор благодійної організації «Аратта» Вікторія Філатова та запропонувала взяти участь у проекті для допомоги переселенцям. В першу чергу, мова йшла про психологічну підтримку та особистісний розвиток, — розповідає пані Марина. — Саме в той час я закінчувала курс у Вісбаденській академії позитивної психотерапії, дуже хотіла практикувати, допомагати людям. І тільки-то у мене виникла така думка, з’явилося бажання, прийшла і можливість – проводити тренінги, надавати індивідуальні консультації. Тож з січня 2015 року ми почали активно працювати. Коли я говорю «ми», маю на увазі команду студентів, яка називається «Академія креативності ЧІКС», це чернігівські ініціативні креатині студенти. Вони теж включилися в роботу.

За словами нашої співрозмовниці, в рамках проекту загалом проведено 30 тренінгів. Тренери-психологи особисто телефонували родинам, запрошували, пояснювали, чому це важливо, анонсували тематику зустрічей. Бази з контактами були в «Аратті», адже коли люди зверталися за допомогою, їм пропонували зареєструватися та залишити контактну інформацію. В базі були в основному жінки з дітками, чоловіків серед тимчасово переміщених було небагато, в основному — літнього віку чи з інвалідністю.

 - За продуктами, побутовою хімією вони приходили охоче, поводилися при цьому по-різному, хтось дякував, а декому щось не подобалося, — ділиться особистими спостереженнями Марина Коновальчук. – А коли я почала телефонувати й запрошувати на індивідуальні консультації, щоб обговорити, можливо, тривожні стани, які в них виникають, ситуації, з яких не вдається знайти вихід, стикнулася з проблемою, що люди реагують без ентузіазму, переважно вони були пасивні. Насправді небагато з представників громади переселенців сприймали цю пропозицію як великий ресурс для розвитку.

 Стати щасливою та успішною – можливо!

Тренінг "Робота з метафоричними асоціативними картами"

Теми тренінгів і консультацій для тимчасово переміщених осіб у Чернігові були різноманітні. Найперші стосувалися діагностики, профілактики та подолання ПТСР (пост-травматичного стресового розладу), були спрямовані на відновлення життєвих сил і пошук ресурсів. А далі самі учасники зустрічей пропонували такі теми, як тайм-мендежмент, постановка та досягнення цілей, побудова успішної кар’єри, розкриття жіночності – для представниць прекрасної статі тощо. В рамках такого напрямку, як арт-терапія, Анна Філатова з «Аратти» провела більш ніж 10 творчих майстер-класів для переселенців та інтегрованих груп (з декупажу, виготовлення прикрас тощо). Активно підтримували та фінансували цю програму благодійники з Нідерландів Барбара та Клаус Екардт, а також Маріанна Платнер, членкіня міжнародної організації BPW (бізнес і професійні жінки).

Деякі учасники занять продовжують співпрацю з «Араттою», беруть участь у подальших проектах, пропонують та реалізують свої ініціативи.

 - Деякі з наших колишніх клієнтів, хоча мені й не подобається це слово, наших підопічних вже стали нам друзями, — продовжує розповідь Марина Коновальчук. – Звісно, ми з колегою спостерігаємо за їхніми успіхами, залучаємо до інших проектів як волонтерів чи на пільгових умовах як учасників. Мені надзвичайно приємно, що ті люди, які тоді відгукнулися, прийшли на тренінги, не загубилися, активно розвиваються. Змінилося не тільки їхнє особисте життя, вони роблять внесок у розвиток громади, впливають на життя інших людей, у тому числі тих, хто опинився в такій же складній життєвій ситуації.

Лидія Юрченко

Так, один з яскравих прикладів – історія Лідії Юрченко. Жінці близько 55-ти років. Вже після переїзду до Чернігова вона втратила чоловіка, котрий тяжко хворів. «Коли мені запропонували безоплатно відвідувати психологічні тренінги та індивідуальні консультації в «Арратті», звісно, я погодилася! І ця організація стала нібито колискою для мене в Чернігові, — розповідає нам пані Лідія. – Я завжди цікавилася психологією, оздоровчими практиками, все хотілося випробувати на собі. Тому заняття я не пропускала, все ретельно занотовувала, адже це було надзвичайно цікаво! А згодом зрозуміла, що можу поділитися цими здобутками і з іншими людьми, що їм це також може бути цікаво та корисно. Щиро кажучи, це була моя давня мрія. Можливо, дався взнаки викладацький досвід. У тій же «Аратті» я почула про проект «Територія розвитку», подала заявку на участь. Його метою було знайти активних громадян та допомогти їм реалізувати якісь важливі проекти. Мене відібрали, я пройшла відповідне навчання, це був цикл семінарів, і все це допомогло мені створити спільному для людей 50+ під назвою «Друге дихання». Наша мета – жити активно, бадьоро та відчувати смак буття. А за кілька днів я вирушаю на стажування до Польщі».

Антоніна Агеєва розповідає про свій досвід подолання посттравми

Варто згадати і про Антоніну Агєєву. Цій унікальній людині, енергійній жінці 60+, вона переїхала з Луганська, причому добиралася до Чернігова три доби. «Нині я живу за містом, адже здавати квартиру мені, власниці двох чотирилапих друзів, ніхто не наважився, — з посмішкою розповідає пані Антоніна. – Не зважаючи на це, тренінги я намагалася не пропускати. Мені бракувало спілкування! Інколи добиралася додому на попутках, інколи – підвозив чоловік Марини. Ще у рідному місті я створила громадську організацію «Теплий дощ», прагнула бути корисною. І зараз тримаю зв’язок з Луганськом, Донецьком, можу підказати людям, які наважилися на переїзд, до кого звернутися, як влаштуватися тощо».

Ще одна історія – про Анну Глушко, маму двох чарівних дівчаток. Коли вона опинилася в Чернігові, мріяла продовжити навчання, здобути фах педагога. «Мені пощастило зустрітися з людьми, які нам допомагали щиро, від серця, — ділиться з нами Анна. – Завдяки цьому я змогла реалізувати свою мрію, вступити на навчання до магістратури на факультет початкової освіти Чернігівського педагогічного університету. Ми вже отримали кімнату в гуртожитку, мої колишні наставниці допомагають знайти роботу, пропонують різні варіанти, в тому числі – вихователькою у дитячий садок». На тренінги, про які згадувалося вище, приходила і сама Аня, і її старша донька Альбіна. Коли 12-річну дівчинку запитали, чому вона тут, чи цікава їй психологія, Альбінка відповідала не по-дитячому мудро: «Хочу бути щасливою, успішною».

 «Аратта» + студенти = успішна співпраця

Студенти-волонтери та учасники спілкуються в перерві тренінгів

До речі, діти та підлітки з тимчасово переміщених родин саме зараз мають можливість долучитися ще до одного проекту, який нещодавно розпочала «Аратта». Він називається «Схід сонця». Це буде ряд зустрічей, освітніх занять, тренінгів. Найближчий проходитиме англійською мовою, його учасники обговорюватимуть тему «Мотивація». Студенти-волонтери з «Академії креативності ЧІКС», які брали участь ще у перших тренінгах, вже самі координують деякі проекти допомоги, залучають кошти.

 - Скажу відверто, дуже часто люди з родин переселенців приходили до нас саме завдяки цій енергетиці молодості, оптимізму, креативності, — відкриває деякі секретики Марина Коновальчук. – Я вже говорила, що зібрати людей на перші зустрічі було доволі непросто. А потім нам допоміг щасливий випадок. Якось до Чернігова завітав наш добрий друг з Китаю, і коли дізнався про нашу діяльність, запропонував: «А давайте я проведу заняття з китайської мови!». Це було доволі ризиковано, тому ми запросити не лише наших підопічних – дорослих і дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб, а й наших студентів. І в результаті відбулася унікальна зустріч! Вона проходила у великому торговельному комплексі, ми просто сиділи за столиками, спілкувалися, але такого сміху, такої радості, сяючих очей я давно не бачила!

 Цікаво, що до цієї гамірної компанії долучалися й випадкові перехожі, в тому числі з кола переселенців. Одна з учасниць того «уроку китайської» просто прийшла в супермаркет за рибою, але зацікавилася, залишилася, і тепер тримає з Мариною зв’язок. Згодом вона була змушена повернутися на Донбас, на окуповану територію, але запевняє, що ту радісну зустріч досі не може забути. «Дійсно, такий невимушений і неочікуваний формат допоміг нам усім розслабитися, відключитися від серйозних думок і добре провести час. І тоді я зрозуміла, що іноді навіть не варто якісь глибокі психологічні речі зачіпати, достатньо поспілкуватися, щось гарне зробити своїми руками, просто поділитися гарними новинами. Це теж гарна терапія», — ділиться з нами Марина Коновальчук. Успішними, за відгуками учасників, були й тренінги для волонтерів «Аратти», що працюють з ВПО, для запобігання професійному вигоранню. Теоретичні заняття поєднувалися з активними вправами просто неба у мальовничому лісопарку.

Після того, як крига у серцях переселенців поступово почала скресати, були задоволені їхні першочергові потреби, вони почали долучатися й до інших цікавих проектів. Так, на базі бібліотеки імені Коцюбинського відкрилася «Майстерня життєтворчості», там постійно проходили зустрічі з цікавими людьми: письменниками, художниками, психологами, лікарями тощо. Дехто з переселенців став учасником проекту громадської організації АХАЛАР «Територія розвитку». А громадські активісти запрошують своїх колишніх підопічних на щотижневі вечірні чаювання до ресторанчику, де збирається унікальна компанія та виступають «круті» фахівці з особистісного розвитку. Це її власний комерційний проект «Дельта», але переселенці відвідують ці зустрічі на пільгових умовах.

Оскільки Марина Коновальчук неодноразово згадувала про команду студентів, які їй в усьому допомагають, цікавимося, яка ж  у них мотивація? Зазвичай у подібних проектах їхня робота не оплачується. Як же залучати помічників і волонтерів для допомоги тимчасово переміщеним особам?

Студенти та Лідія Юрченко працюють з асоціаціями

- Наші студенти – люди надзвичайно творчі, цілеспрямовані. Вони розуміють: якщо навчаться писати проекти, шукати донорів, у них може бути дуже цікава робота. Так що головний мотив – набувати досвід. Так, вони працюють як волонтери, але є в мене помічниця, студентка 5 курсу Наталя Кисіль, яка цього року запропонувала свій проект, і «Аратта» його підтримала фінансово, — з радістю повідомляє Марина Коновальчук. — Цей проект ми почали два місяці тому, Наталя готувала його на конкурс «Студент року». Вона увійшла до п’ятірки найкращих, але університет підтримав тільки один проект, що посів І місце. Тоді ми вирішили: проект готовий, будемо реалізовувати! Наталя набрала свою команду, це студенти-старшокурсники, індивідуально вони займаються з дітками з родин переселенців і отримують за це гонорар — 40 гривень за заняття. Це англійська, математика, малювання, підготовка до школи. Вважаю, що це дуже важливий для всіх досвід! Не все виходить гладенько, але мені подобається, що цим займається моя студентка, і що як менеджер вона отримує певну оплату. Проект триватиме до кінця літа.

Вікторія Муромець (Київ) проводить для тренінг "Партнерські стосунки" для людей ВПО

 «Якщо у людини проблеми, вона тягає цей мішечок по життю»

Насамкінець, можна сказати, що допомога тимчасово переміщеним родинам вимірюється не лише кількістю осіб, які її отримали, не лише кілограмами продуктів харчування, пачками прального порошку чи парами взуття. До речі, це розуміють і донори, що підтримують проекти «Аратти». Так, вони продовжують надсилати допомогу, але коли йде мова про тренінги, особистісний розвиток, їх цікавить не кількість, а якість. Не важливо, що на тренінг прийшло 100 чи 20 людей. Відправляючи фотозвіт до Голландії чи Швейцарії, треба було показати очі людини, яка бере участь у заході, як вона його сприймає, які емоції переживає. Фото треба було підписати приблизно так: «Ось Альбіна, їй 12 років, ось вона вчить англійську зі студентами або вона бере участь у майстер-класі з рукоділля і радіє тому, що у неї виходить гарний виріб». Їх цікавить індивідуальний підхід, конкретна людина. Важливо те, що з цією людиною відбулося за цей період.

- Психологічна допомога – тонка матерія, ми працювали в глибину і я, щиро кажучи, задоволена результатами, — підсумовує Марина Коновальчук. – Якщо наводити якісь цифри, показники, то на початковому етапі була база даних, в якій містилося десь 100 прізвищ. Активно відвідували тренінги з них 20 осіб. Продовжують розвиватися та почали допомагати розвивати наше місто, напевно, п’ятеро. Знаєте, що було для мене справжнім відкриттям? Краще адаптувалися й непогано себе почувають, в першу чергу, ті люди, котрі вміють віддавати. До мене зараз приїхали знайомі з Донбасу, вони гарні люди, патріоти, але мають проблему – не вміють віддавати і ображаються, коли я це зауважую. Отже, мій особистий висновок такий: хто вміє не тільки брати, а й віддавати, адаптується краще і швидше. У тих, хто хоче тільки брати, — великі проблеми. Якщо у людини були проблеми там, то вона цей мішечок тягає за спиною по життю. Я це бачу. Тому, гадаю, треба працювати над собою!»

Чернігівська обласна благодійна організація «Аратта»:

м. Чернігів, вул. Станіславського, 40.

Контактні телефони:

(04622) 3-50-24, (0462) 93-76-94, 063-335-77-50

Текст російською мовою можна завантажити тут: Чернігів Аратта_рус

Читати також:

«Карітас Харків»: милосердя, безкорислива любов, допомога нужденним

Війна не милує нікого. Ні дорослих, ні старих, ні дітей, ні тих, хто сам не може постояти за себе. Іванка, дитинчатка з синдромом Дауна, вихопили зі звичної обстановки, з кола знайомих людей в Донецьку, де йшла війна, і вивезли, точніше – евакуювали за допомогою Держслужби з надзвичайних ситуацій до Харкова. Так хлопчик опинився у Центрі …

З вірою в себе

Кілька кілометрів рівних рядів однакових світлих будинків з червоними дахами. Це Грузія. Містечко для переселенців. Таких поселень в країні більше 40. З’явилися вони у Південній Осетії в перший рік після війни з Росією. Будували бюджетним коштом та на гроші західних партнерів. А що в Україні? А у нас поки що нічого. Поки що. На державу надії …

Підприємці, є можливості!

З травня по серпень 2016 року в Києві десятки переселенців змогли відвідати серію занять для бізнесменів-початківців. Люди, які виїхали з зони конфлікту на сході України чи з анексованого Криму, залишивши там свої бізнеси та робочі місця вчилися, як правильно розпочати свою справу на новому місці. А поради та нові знання їм безкоштовно надавали найкращі спеціалісти …

«Мій будинок — моя фортеця»: як переселенці у Львові вирішують житлові проблеми?

Что нам стоит дом построить?  …Я подумал, что тужить? Нужно взяться нам и строить… Саме ці рядки згадалися під час розмови з представниками організації «Громадський рух переселенців Донбасу». І в цій асоціації немає ні краплі іронії. Ця команда заслуговує на повагу й підтримку. Адже, незважаючи на те, що проекти будівництва житла для переселенців настільки складні …