Просто «Д.О.М.48.24″

22.07.2016 | Кількість переглядів: 445

Багатьом переселенцям все ще боляче згадувати, як вони тікали зі своїх домівок, як їхали в нікуди у пошуках притулку. Дехто з наших земляків, наляканих історіями про страшних бандерівців, які мешкають на західній Україні, не відважувався переїжджати туди. Як облаштувались наші земляки, які свідомо їхали подалі від військових дій, наприклад, до Галичини? Одна з подібних історій об’єднання переселенців на Франківщині — у наступному матеріалі.

«Плани щодо створення нашої громадської організації виникли у групи однодумців-переселенців, після того, як вони усвідомили, що можуть щось зробити для того міста, яке радо їх прийняло, — розповідає активістка, переселенка з Донеччини Олеся Архіпова. — Ці люди приїхали до Івано-Франківська зі східної України, коли їх рідні міста окупували озброєні люди з сусідньої держави».

Кольори логотипу переселенчеської організації свідчать про оптимізм її активістів

Організація «Д.О.М.48.24″ з’явилася на світ 23 липня 2015 року. Можливо, хтось одразу подумає, що учасники цього об’єднання, обираючи відповідну назву, ностальгували за рідними домівками та обрали саме такий варіант. Трохи є, та зміст вони вклали значно глибший. У назві фігурують посилання на географічні координати – 48-ма широта та 24-та довгота, з яких починаються координати Івано-Франківська. Координати Донецька та Луганська також лежать на цій широті. Таким чином, 48-ма широта поєднує всю країну, а на перетині її з 24-ю довготою знаходиться Івано-Франківськ, де і знайшли новий дім переселенці. А сама абревіатура означає «Дій, обирай майбутнє».

Отже, команда «Д.О.М.48.24″ — це коло внутрішньо переміщених осіб, які не бояться труднощів, із креативом ставляться до роботи, мають досвід у багатьох сферах та, головне, готові діяти. У «Д.О.М.і» певні, що поєднало їх усіх саме бажання змінювати життя на краще. «І не лише своє, — додають волонтери, — зрозуміло, що все починається з нас самих, та ми прагнемо аби оновлення відчували і мешканці Франківщини, які дуже доброзичливо прийняли переселенців». Тим паче, що ресурс для цього є: серед членів громадської організації — адміністративний та фінансовий менеджер з досвідом роботи в міжнародних установах, практикуючий тренер-фасилітатор, модератор, фінансисти, IТ-спеціалісти, дизайнер, фотографи, відео-режисер, сценарист, блогер, науковець, філолог, копірайтер, маркетолог, PR-менеджер, бухгалтер. І всі вони часто відвідують тренінги та семінари, займаються самоосвітою, шукають фінансування та партнерів для реалізації власних ідей щодо дозвілля, розвитку дітей та покращення інфраструктури Франківська.

Актив цієї громадської організації своїми ініціативами, проектами прагне змінити ставлення до переселенців як до людей, які виключно вимагають допомоги. Нині дуже важливо, за словами активістів, працювати над тим, аби громада прийняла переселенців, а не тільки виявляла жалість та співчуття до них. На початку, зрозуміло, як тільки-но люди прибували зі своїх міст, відповідне ставлення та допомога були дуже важливими. Тоді переселенці цього потребували. Та вже минув час, і чимала кількість переселенців визначилась і прагне залишитись у тих містах, куди вони переїхали. «Тому необхідно аби приймаючі громади прийняли нас як людей, які здатні самі вирішувати проблеми і допомагати спільноті, в яку хочуть інтегруватися», — певна Олеся.

Дітей місцевих мешканців, переселенців та воїнів АТО поєднали… роботи

За рік існування ГО «Д.О.М.48.24″ команда здобула певний досвід. Наразі вже є кілька цікавих та корисних проектів. Перший — це безкоштовний «РобоКлуб» для дітей Івано-Франківська, який відвідують діти не тільки ВПО, а й сімей учасників АТО та інших представників приймаючої громади. Відтепер, дівчата та хлопці, віком від 6 до 14 років можуть навчатись основам робототехніки, візуального програмування. Гроші на старт клубу команда збирала на платформі «Спільнокошт», причому активістам вдалося зібрати у півтора рази більше коштів від необхідної суми.

Робот власними руками

«Нас це дуже тішить та надихає. Всі отримані гроші ми витратили на закупівлю конструкторів LEGO Education (WeDo і Mindstorms EV3)», — розповідає Олеся Архипова. Придбані набори дозволяють дітям конструювати різноманітних роботів з різними наборами датчиків. Перший потік учнів складається з 84-з осіб. Діти займаються у двох вікових групах: 6-8 років та 9-14 років. Молодших на цих заходах вчать тому, що таке робот, розповідають історії робототехніки, старші ж самостійно збирають та програмують. Відповідну ініціативу «Д.О.М.48.24″ втілює разом із автором проекту з технічної творчості та робототехніки Technic.in.ua Іваном Шихатов-Саркісовим (подібний клуб Іван створив в Донецьку взимку 2013-2014 року, зібравши на нього кошти за допомогою Facebook, але з початком війни клуб закрився). «Водночас ми радіємо, що нас підтримали і місцеві жителі, які захотіли стати волонтерами-викладачами, серед них і учасник АТО з батальйону «Донбас» Антон Боєв», — додає Архіпова.

Хто сказав, що збирати роботів можуть тільки хлопці?

«Прокачка» малих прикарпатців проходить на мега-рівні», — пише на своїй сторінці в фейсбуці Наталя Захарова, мама маленького учня «РобоКлубу» Дмитра. А Євгенія Біла вважає: «Те, що ви робите — це мегакруто! Ви провели надзвичайно цікаве заняття і створили дивовижно легку і дружню атмосферу! Моя донечка в захваті від заняття і вже з нетерпінням чекає наступного».

Д.О.М. вирішує соціальні проблеми через відкритий театр

Другий проект — це відкритий театр, метою якого є привернення уваги до сучасного альтернативного театру в Івано-Франківську, розвиток театрального середовища в місті та опрацювання соціальних питань. Завдяки цьому фестивалю, як кажуть відвідувачі, Івано-Франківськ поринув у атмосферу аматорського та альтернативного театру. Та окрім перегляду вистав, усі охочі долучались таким чином до акції допомоги реабілітації бійців АТО. «Зібрані під час фесту гроші, ми перерахували благодійному фонду «Творча Криївка» на програму реабілітації воїнам АТО та на лікування пораненого 29-річного Олега Морозевича, бійця 24-ї окремої механізованої бригади. Ми мріємо, що цей фестиваль у подальшому стане основою для проведення такого заходу на всеукраїнському (а може, й не тільки) рівні, і щороку Франківськ прийматиме тисячі глядачів та сотні митців», — розповідає координатор фестивалю Наталя Вишневецька.

Одна з репетицій в рамках фестивалю

За словами музиканта, учасника плейбек-театру Якова Якушевського (Яків — донеччанин, але тепер мешкає у Швейцарії — ред.), цей фестиваль був незабутнім, а атмосфера — по-домашньому затишною. «Для мене це була дійсно чудова можливість прожити кілька днів у складі донецького плейбек-театру «Кібітка». Організатори — прекрасна команда! Знаю, що провести навіть невеличкий фестиваль — величезна праця, особливо перший, ще і на новому місті. Вони зробили все на вищому рівні! Приємно було побачити театр «Жуки», на вистави яких ще ходив у Донецьку за студентських років»", — розповів актор.

В свою чергу, на думку Радислава Петріва, глядача та театрального критика, відкритий театр став непересічною подією для міста. Проте, самі ж містяни якось пасивно відреагували на фестиваль. «Не густо на фестивалі: ні знаних франківських театралів, ні знаних франківських акторів, але поціновувачів вдосталь», — написав він у своїх коментарях.

Безпосереднє відношення команда «Д.О.М.»у має до реалізації програми «Активні громадяни» від Британської ради в Україні. Проект впроваджувався спільно з ГО «Молодіжна організація «СТАН». Завдяки цій ініціативі учасники знаходили однодумців, відкривали свої можливості, розширювали свої знання та вчились написанню й реалізації проектів соціальної дії. Вже є вдалі стартапи: зокрема, на одній із автостанцій Івано-Франківська розпочалося створення нової відпочинкової зони. Відтепер мешканці та гості міста будуть очікувати рейсовий автобус, сидячи на зручній лавочці під кронами дерев та користуючись вільним, комфортним доступом до мережі Wi–Fi. В перспективі активісти планують вдосконалити зону шляхом встановлення пунктів зарядки для мобільних телефонів та комп’ютерної техніки, що живитимуться від джерел альтернативної енергетики, а також створити подібні майданчики в інших районах міста.

Незабаром такі місця очікування з'являться і на інших зупинках Франківська (фото kurs.if.ua)

Так, один з учасників програми «Активні громадяни» Сергій Максимюк, розповів, що завдяки тренінгу до нього прийшло розуміння того, що світ ладен змінювати не хтось там в «Білому домі» чи з «золотим батоном», а кожен з нас. «Я отримав інструменти, користуючись якими можна втілити будь–який проект. Вже за два місяці ці знання допомогли мені разом з командою посісти перше місце на хакатоні «Від ідеї до Проекту: відстоюючи європейську ідентичність міста» і отримати фінансування на проект «Wi-Fi Tree».

Окрім вищезгаданих проектів, представники ГО «Д.О.М.48.24″ активно брали участь у різноманітних заходах: представлення Івано-Франківська у Всеукраїнській акції на підтримку діалогу між ВПО та приймаючими громадами, присвячений дню Миру, долучалися до проведення живих бібліотек (де книжками були справжні люди, яскраві представники меншин або соціальних груп, де читач, позичаючи таку Живу книгу, — вступає з нею в діалог).

«Та незважаючи на вище переліченні досягнення, у нас є чимало планів та ідей, але про це, вже, мабуть, можна буде дізнатись трохи згодом. Відвідуйте нашу сторінку у Фейсбук https://www.facebook.com/dom4824/«, тим самим слідкуючи за нашими подальшими ініціативами»,-  запрошує Олеся Архіпова.

Контакти:

Олеся Архіпова D.o.m.48.24@gmail.com,

телефон (067)340-56-86,(099)045-81-98, 093)231-97-92

Матеріал рос.мовою можна завантажити тут:

Читати також:

Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Донбасі: допомога людям по обидві сторони війни

Зайцево, Ленінське, Майорськ, Курдюмовка, Первомайське, Нєвєльське, Водяне, Сєверне, Жованка, Бахмутка, Новоселівка2, Кам’янка… Назви цих поселень на Донеччині постійно лунають у повідомленнях з лінії фронту: тут обстріли, руйнування, загибель і поранення людей, у більшості відсутня влада у звичному розумінні – чи то цивільна, чи то військова, немає магазинів, аптек, медичних пунктів, звісно ж, і банківських установ, …

«Карітас Харків»: милосердя, безкорислива любов, допомога нужденним

Війна не милує нікого. Ні дорослих, ні старих, ні дітей, ні тих, хто сам не може постояти за себе. Іванка, дитинчатка з синдромом Дауна, вихопили зі звичної обстановки, з кола знайомих людей в Донецьку, де йшла війна, і вивезли, точніше – евакуювали за допомогою Держслужби з надзвичайних ситуацій до Харкова. Так хлопчик опинився у Центрі …

Оксана Очкурова, переселенка: мир буде врятований любов’ю

Жили-були тато, мама і троє дітей: молодшому було 7 місяців, а старшому — 15 років. Старший захворів. Звернулися до місцевої лікарні, а їм кажуть: «Всі палати, всі місця заброньовані під ополчення, лікуйтеся вдома, як хочете». Незабаром після цього син твердо сказав: «Мама, нам потрібно швидше збиратися і їхати». Але їхати було страшно. А залишатися — …

З вірою в себе

Кілька кілометрів рівних рядів однакових світлих будинків з червоними дахами. Це Грузія. Містечко для переселенців. Таких поселень в країні більше 40. З’явилися вони у Південній Осетії в перший рік після війни з Росією. Будували бюджетним коштом та на гроші західних партнерів. А що в Україні? А у нас поки що нічого. Поки що. На державу надії …