Транспорт дає близько 30 % викидів та споживає більше третини енергоресурсів. Більше того, понад 90 % збільшення викидів СО2 в країнах ЄС припадає саме на долю засобів пересування. Про це журналістів поінформувала керівник проекту «Зелене майбутнє промислових міст Донецької області» громадської організації «Летавиця» Наталя Єременко. Тому було ухвалено низку документів, якими передбачено, що доля поновлюваних енергоносіїв у транспортному секторі має становити 10% до 2020 р. ЄС поставив мету, але кожна країна має сама вирішувати, яким шляхом йти до неї. «Наприклад, Швеція та Австрія підготували нове спеціальне законодавство, що регулює ці питання, у Великобританії відбулося зменшення податків для виробників біопалива, – розповіла експерт. – Швеція ввела так званий «соціальний податок» на використання традиційного нафтопалива, що автоматично зробило його дорожчим втричі, тобто невигідним для споживача».
Наталя Єременко підкреслила, що в умовах переходу до використання біопалива необхідні спільні дії автопрому, автодилерів, виробників та торговців «зеленим» пальним, а також органів державної влади та місцевого самоврядування. Також Наталя наголосила на тому, що таким змінам повинно передувати ретельне маркетингове опрацювання, широка інформаційна кампанія, щоби споживач чітко усвідомлював вигоду від нововведення.
Громадська діячка розповіла про три покоління біопалива. Біодизель, вироблений з ріпакової і соняшникової олії, та біоетанол, вироблений з алкоголю, цукрового буряку і кукурудзи належать до «першої генерації біопалива». Енергетична цінність цих двох видів біопалива є низькою, бо вирощування сировини, транспортування та виробництво пального потребують значних затрат енергії. Особливістю біопалива другого покоління є те, що сировиною для її виробництва може бути будь-яка біомаса, включаючи відходи деревообробного виробництва та залишки продуктів харчування, а не продовольчі культури, такі як ріпак та кукурудза. Біопаливо третього покоління вироблено з водоростів. Важливими перевагами цього виду є те, що на відміну від сільськогосподарських культур водорості мають дуже великий вихід біомаси на квадратний метр, не конкурують,а звідси не впливають на ринок традиційних культур, не містять токсичних речовин (на відміну від нафти), а головне забезпечують високий відсоток готового до використання палива.
Повертаючись до досвіду провідних європейських країн з використання альтернативного палива, то Швеція досягла найвищого показчика у використанні поновлюваної енергії у транспортному секторі – 5,4. Шведський план вважається найамбіційнішим та найекологічнішим в Європі. Розробки у галузі використання етанолу почалися ще у 1980-ті роки. У 2009-му частка траспортного палива, що виробляється з поновлюваних джерел, сягнула 5,3% в основному за рахунок споживання спирту. Серед механізмів досягнення мети – підвищення податків на автомобільні викиди СО2 при одночасному зниженні відрахувань для малолітражних автівок та авто на базі гібридних двигунів, збільшення інвестицій на розробку перспективних «зелених» технологій. Багато цікавого можна побачити у Стокгольмі: біопаливо отримують з біогазу, який в свою чергу, є продуктом біосміття (влада фінансує установку на кухнях спеціальних фільтрів, що ловлять частки органічного сміття, які по системі підземних труб потрапляють на станцію переробки). Також працює «біотаксі», з’являються особисті еко-авто (майже 20 %). Половина автобусів у столиці вже їздить на біопаливі.
У Фінляндії понад 35% енергії, яка виробляється в країні, – поновлювана. Ще у 2003 р. була розроблена програма по переведенню громадського транспорту з бензину на біопаливо другого покоління та почала діяти з 2007 р. в Хельсинкі. Цей експеримент ініціювали посадовці міської ради. Пізніше держструктури уклали договір з одним з провідних виробників біопалива компанією Neste Oil, які зобов’язались виробляти 170 тис.т «зеленого» пального, що мусило б покрити майже всі транспортні потреби столиці. На 2010 р. у всіх великих містах Фінляндії на біопаливі працювало 60% транспорту.
У Латвії з 2005 р. держава надавала підтримку виробникам біопалива. Кожного року визначався розмір фінансово підкріплених дотацій щодо біодизелю та біоетанолу. У 2009 р. держава впровадила обов’язкове додавання біокомпонента до бензину та дизпалива. Латвійські виробники поки що працюють з технологіями першого покоління та визнають: майбутнє за технологіями другого покоління, але поки що вони досліджені частково, а їх впровадження надто дорогий процес. У 2012 р. уряд країни констатував, що державні субсидії у розмірі 67 млн.латів не дали результату, тому більше держава не підтримуватиме галузь. До 2030 р. планується перехід до виробництва біопалива другого, а, можливо, і третього покоління. Державну підтримку отримають заводи-виробники біопалива другого покоління.
Але, з іншого боку, відзначила Наталя Єременко, ЄС переглядає політику щодо широкого використання альтернативного пального (першого покоління), оскільки воно створило, насамперед, продовольчі проблеми. Харчові сільськогосподарчі культури використовуються не за прямим призначенням, їхня ціна зросла, плюс отримали виснаження грунту енергокультурами, вирубку лісів під потреби «паливних» рослин, зміну клімату внаслідок цього та ін. ЄС зробив висновки та ухвалив рішення заморозити використання пшениці, ріпака, кукурудзи та інших культур для виробництва спирту на рівні 5% замість запланованого до 2020 року 10%. Тобто лише 5% біопалива можна буде виробляти з зерна, решту – з альтернативних, непродовольчих продуктів.
