Як реанімувати регіональну журналістику, ситуація з якою, за сучасних несприятливих умов у країні, стрімко погіршується? Відповідь на це питання шукали учасники конференції, що відбулася 16 липня 2015 року у Києві в конференц-залі НАН України.
Взяти участь у події були запрошені журналісти всеукраїнських і регіональних ЗМІ, громадські активісти, медіа-юристи, науковці та представники органів центральної влади. Обговорення теми медіареформ підняло цілу низку питань: роздержавлення комунальних засобів масової інформації, способи та механізми саморегуляції, дотримання журналістами професійних стандартів (особливо у передвиборчий період), медіаграмотність. Захід було ініційовано та організовано медіа-експертами Інституту демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО).
Наталя Стеблина, координатор Одеської експертної групи ІДПО обмалювала ситуацію, яку експерти Інституту побачили в регіональних інтернет-виданнях. Міні-дослідження щодо якості новин проводилося популярних сайтах чотирьох регіонів: zaxid.net (Львів), «Новости Донбасса» (Донецьк), atn.ua (Харків), «Думская» (Одеса).
Медіа-експерт зосередила увагу на головних проблемах, серед яких: нерівномірність представлення інтересів влади, бізнесу та громади; прес-релізм матеріалів, незбалансованість думок і тематик, а також копіпаст текстів.
«Оскільки журналіст представляє інтереси суспільства, то саме він має бути основним джерелом інформації, однак відсоток ексклюзивної інформації на вище згаданих сайтах коливається від 5-ти до 10-ти відсотків; решта інформації – це ті повідомлення, які надходять з інших джерел, — зазначила пані Стеблина. – Отже, маємо дисбаланс у представленні різних сил».
На цих сайтах приблизно третина контенту – це прес-релізи влади, на другому місці – силові структури (20 %), бізнес представлений не так широко (приблизно 13 %). «Дуже часто незбалансовані матеріали влади чи силових структур межують із замовними матеріалами або ж мають їхні окремі ознаки», — підкреслила координатор Одеської експертної групи.
Копіпаст, так зване запозичення матеріалів, за словами експерта, коливається в межах 5-60 %.
Для вирішення озвучених проблем Наталя Стеблина запропонувала наступні кроки: проводити постійний моніторинг контенту сайтів, доносити до журналістів, як правильно маркувати різну інформацію і що саме є порушенням стандартів, говорити аудиторії про медіаграмотність і формувати незалежні ЗМІ.
У свою чергу Ігор Розкладай, юрист Інституту Медіа Права (ІМП), розповів про сучасний стан медійних реформ в Україні, які б могли змінити ситуацію у ЗМІ на краще. За словами медіа-юриста, успіхом цього року є ухвалення «Закону про суспільне мовлення». Щодо роздержавлення, то тут «є намір ухвалити його в цілому, але до нього поки ще не дійшло». Однак було проведено експертизу з експертом Ради Європи, після якої винесено низку рекомендацій. «Серед них, зокрема, було зауваження, що, окрім роздержавлення, треба зайнятися самим «Законом про пресу», який є достатньо недолугим: він містить масу зайвих вимог, яких немає ніде в жодній країні Європи», — сказав Розкладай.
На думку медіа-юриста, до «Закону про пресу» ми дійдемо, скоріше за все, восени, бо це питання не є першочерговим, але воно ухвалене. Щодо закону про прозорість медіа власності пан Розкладай висловив сумнів, що зараз він буде ухвалений. «Але законопроект готовий до другого читання, і навіть при негативному сценарії він просто перенесеться на осінь», — зазначив спікер.
В ситуації телебачення та радіомовлення, за словами Ігоря Розкладая, маємо більш складну проблему – з ефірним цифровим мовленням: «Ми пропустили всі мислимі і немислимі строки, які надавалися на перехід на цифру. Тепер маємо якось реактивно по ходу це вирішувати, наздоганяти».
Стосовно виборів: Інститут Медіа Права подавав свої поправки до розділу передвиборчої агітації та комерційного забезпечення виборів, з них пройшла одна поправка, за оцінкою медіа-юриста, найменш суттєва. Отже проблема з розділом передвиборчої агітації та взагалі діяльності ЗМІ під час виборів залишається відкритою.
«Наша організація виступає за достатньо радикальний підхід: ми вважаємо, що в аудіовізуальних ЗМІ політичної реклами взагалі не має бути. Є більш компромісний варіант, коли вона жорстко лімітується», — підкреслив юрист ІМП.
Окрім цього, за ствердженням Розкладая, є «блок небезпечних проектів.., які постійно доводиться відфільтровувати»: на фоні ура-патріотизму в Верховну раду постійно вносяться законопроекти, які в той чи інший спосіб намагаються провадити цензуру (законопроекти № 1908 – Борислава Берези та № 2050а – Дмитра Тимчука). Медіа-юрист називає це спробою цензурувати відкриту інформацію.
Що робити з саморегуляцією та співрегуляцією? На це питання відповідь експерта була такою: «Саморегуляція в нинішніх умовах в Україні мало реальна, тому що поки немає санкцій за «джинсу», непрофесійність, підлабузництво перед головою ради, не буде працювати цей механізм. Очевидно, потрібен співрегуляторний механізм… Поки ми самі не почнемо вирішувати проблеми ринку, ніхто їх не вирішить, і питання «джинси» залишиться», — резюмував Ігор Розкладай.
________________
Фото: Оля Ластівка
