Право на освіту в школах та ПТУ учнів-переселенців зі Сходу: які проблеми виявив громадський монітоинг?

16.12.2015 | Кількість переглядів: 1 142

Система шкільної та професійно-технічної освіти гнучко і швидко забезпечила конституційне право на освіту великої кількості дітей шкільного віку, які разом із батьками покинули зону збройного конфлікту на Сході України. Проблемою залишається невизначеність кількості дітей – ВПО, які не відвідують школи. Серед інших проблем – неготовність загальноосвітніх шкіл  до вирішення психологічних проблем дітей – ВПО та їх батьків. Про це свідчать результати дослідження, яке здійснила ГО “Європейська дослідницька асоціація” у співпраці з ГО «Громадська ініціатива Луганщини» (м.Сєвєродонецьк), «Донецький прес-клуб» (м.Краматорськ), «Кримська правозахисна ініціатива» (м.Дніпропетровськ), “Чугуївська правозахисна група” (м.Чугуїв)  за підтримки  Міжнародного фонду “Відродження”.

Результати дослідження свідчать, що після переселення  більшість із опитаних батьків практично одразу влаштували дитину на навчання у нову школу за місцем проживання (75%) або через місяць після переселення – 20% респондентів. 93% опитаних зазначили, що  знайти нову школу для дитини після переселення було дуже легко або скоріше легко.

За визнанням батьків школярів -ВПО у новій школі їхніх дітей зустріли дружньо, як вчителі і адміністрація, так і однокласники. 77% опитаних зазначили, що дітям не доводилось складати при вступі до школи на новому місці навчання жодних тестів або проходити співбесіду. У більшості дітей не було проблем і з адаптацією на новому місці.

Поява учнів -ВПО у школах не стала несподіваною для адміністрації та вчителів шкіл. Були проведені спеціальні збори вчителів, організовані зустрічі із представниками управлінь освіти з метою розповсюдження інформації про нормативне забезпечення прийняття дітей ВПО, а також із лікарями, психологами, психіатрами. Разом із цим, вчителі і психологи, особливо в тих районах, де кількість ВПО висока, відмічають значний моральний і психологічний тиск ситуації, в якій їм довелось опинитися, приймаючи учнів -ВПО до школи.

Громадський моніторинг виявив проблеми, які характерні для всіх загальноосвітніх шкіл і є прямим порушенням положень «Закону про загальну середню освіту» та норм Конституції України. Серед них – недофінансування шкіл та незадовільний матеріальний стан, брак обладнання, підручників, неможливість займатися спортом, неналежне харчування учнів.  Батьки ВПО вказують на  гірший матеріальний стан шкіл, в яких доводиться після переїзду навчатися їхнім дітям, а іноді й на низьку якість навчання. Проте найбільш актуальна проблема для батьків ВПО – це різного роду фінансові витрати, які  поширені в школах. На цьому підґрунті – матеріального забезпечення навчального процесу – можливе виникнення локальних конфліктів із батьками місцевих учнів.

Водночас дослідження показало, що батьки місцевих школярів у цілому доброзичливо ставляться до учнів -ВПО, із розумінням та готовністю допомагають їм адаптуватися на новому місці. 42% особисто допомагали  дітям-переселенцям та їхнім батькам; при цьому переважала морально-психологічна (64%) та матеріальна допомога (44%). Переважна більшість  батьків місцевих учнів зазначила, що жодних проблем і конфліктних ситуацій у їхніх дітей із учнями ВПО в школі не було. Батьки розуміють, що відсутність таких конфліктів є переважно заслугою вчителів, які зуміли знайти підхід і спільну мову для таких дітей.

Спілкування з вчителями й особливо психологами в школах та ПТУ виявило латентну проблему, яка може мати негативні наслідки у майбутньому. Йдеться  про психологічні проблеми учнів -ВПО, які здебільшого ігноруються або не усвідомлюються  їхніми батьками.

На думку  шкільних психологів, існує низький рівень довіри до працівників їх фаху. Батьки неохоче приводять своїх дітей на консультації, оскільки переживають, що це призведе до дискримінації дітей. Певний бар’єр між батьками і психологами має місце, що значною мірою пояснюється низьким рівнем культури і обмеженістю практики звернення за психологічною допомогою серед населення України. Саме тому більшість батьків вважає, що спроможні впоратись із існуючими психологічними проблемами дітей самостійно.  З іншого боку, у більшості шкільних психологів нема методик та навичок роботи з учнями, які бачили війну:. Шкільний психолог з Дніпропетровська свідчить: “Мы не имели такого опыта. Ведь это не просто стрессовая бытовая ситуация. Я знала на тот момент, как помочь, если в семье конфликты, если насилие. Но вот что делать с теми, кто видел войну – нет. Это абсолютно другой уровень помощи. Это другой диалог“. Вирішення цієї проблеми має взяти на себе МОН за підтримки донорських організацій.

 

Презентацію моніторингу та рекомендації, розроблені коаліцією громадських організацій для Міністерства освіти та науки див.  за посиланням :https://cloud.mail.ru/public/CVMn/orsGFTsG4

 

Відео: https://youtu.be/tARb7BdZBik

Читати також:

«Карітас Харків»: милосердя, безкорислива любов, допомога нужденним

Війна не милує нікого. Ні дорослих, ні старих, ні дітей, ні тих, хто сам не може постояти за себе. Іванка, дитинчатка з синдромом Дауна, вихопили зі звичної обстановки, з кола знайомих людей в Донецьку, де йшла війна, і вивезли, точніше – евакуювали за допомогою Держслужби з надзвичайних ситуацій до Харкова. Так хлопчик опинився у Центрі …

З вірою в себе

Кілька кілометрів рівних рядів однакових світлих будинків з червоними дахами. Це Грузія. Містечко для переселенців. Таких поселень в країні більше 40. З’явилися вони у Південній Осетії в перший рік після війни з Росією. Будували бюджетним коштом та на гроші західних партнерів. А що в Україні? А у нас поки що нічого. Поки що. На державу надії …

Підприємці, є можливості!

З травня по серпень 2016 року в Києві десятки переселенців змогли відвідати серію занять для бізнесменів-початківців. Люди, які виїхали з зони конфлікту на сході України чи з анексованого Криму, залишивши там свої бізнеси та робочі місця вчилися, як правильно розпочати свою справу на новому місці. А поради та нові знання їм безкоштовно надавали найкращі спеціалісти …

«Мій будинок — моя фортеця»: як переселенці у Львові вирішують житлові проблеми?

Что нам стоит дом построить?  …Я подумал, что тужить? Нужно взяться нам и строить… Саме ці рядки згадалися під час розмови з представниками організації «Громадський рух переселенців Донбасу». І в цій асоціації немає ні краплі іронії. Ця команда заслуговує на повагу й підтримку. Адже, незважаючи на те, що проекти будівництва житла для переселенців настільки складні …