Громадська організація «Переселенці Криму та Донбасу» з’явилася на волинських теренах того ж року, коли розпочалася неоголошена війна на сході України, – в липні 2014 року. Її першочерговим завданням стало згуртування вимушено переміщених осіб із окупованих територій задля захисту їхніх прав і суспільних інтересів, а також взаємодопомога в адаптації у новій громаді.
День кримсько-татарського прапора в центрі Луцька
«Багато хто з нас приїхав без валіз, просто із сумками, в яких були речі першої необхідності. Люди сподівалися, що через кілька місяців усе закінчиться і вони повернуться в свої домівки, – розповідає голова організації Олена Черенкова. – Але час ішов, війна тривала, тож треба було якось жити. Завдяки допомозі юриста й депутата Луцької міської ради Андрія Осіпова, який узяв на себе всі реєстраційні питання, ми створили громадську організацію і працюємо ось уже два роки».
Вижити
Першими найбільшими проблемами, з якими зіткнулися переселенці, стали проблеми житла, роботи, фінансової допомоги. «Ми кілька разів зверталися до міської та обласної влади з офіційними листами і пропозиціями, програмами співробітництва, передачі порожнього житла у тимчасове користування переселенцям, ремонту кинутого житла, передачі непрацюючої школи в с. Угринів під сімейний гуртожиток. Як результат – або не отримуємо відповіді, або отримуємо відписки, що житла, придатного під передачу вимушено переміщеним особам, немає», – зазначає Олена Черенкова. За її словами, сьогодні майже 100% переселенців винаймають житло. Для багатьох – це дуже непросто, адже люди віддають більшу частину заробітку, а це змушує їх повертатися в свої домівки на окуповану територію. «Люди не хочуть туди їхати, вони не згодні з тією «владою», але змушені повертатися, бо не можуть тут сплачувати за житло. А там же – свій дім! Це їхній основний аргумент. Це дуже гірко. Допомога держави становить 440 грн щомісячно. І це якщо ти працюєш. А якщо втрачаєш роботу, то й цю допомогу в тебе забирають, а ти лишаєшся без права на її відновлення при наступному працевлаштуванні», – констатує Олена Черенкова.
У лютому 2016 року у Верховній Раді України відбулися громадські слухання щодо стану ВПО. На цю зустріч запросили керівників і активістів від організацій, які займаються питаннями переселенців. Від Альянсу організацій ВПО Західної України, куди входить і ГО «Переселенці Криму і Донбасу», були подані пропозиції подальшої співпраці з владою і варіанти вирішення проблем переселенців. «Але до нас на розмову прийшла лише десята частина депутатів, сказали залишити їм ці пропозиції – і далі тихо. Створили ще одне міністерство. Це не допомога переселенцям, а ілюзія діяльності», – зауважує Олена Черенкова.
На зустрічі у Луцькій міськраді
Щоправда, на місцевому рівні вдалося досягти певного рівня співпраці. Зокрема, ще восени 2015 р на офіційне звернення до депутатів Луцької міської ради із проханням надати можливість пільгового проїзду для дітей переселенців, організація отримала позитивне рішення. Із того часу дітям щомісячно видають квитки на проїзд у громадському транспорті.
На разі актуальним залишається також і приміщення для потреб організації – у місті майже немає вільного комунального майна, а те, що пропонують, потребує капітального ремонту.
Пані Олена із вдячністю згадує окремих людей, громадські, благодійні та церковні організації, які пропонували і продовжують пропонувати свою підтримку – хто продуктовими наборами, хто одягом і взуттям, хто засобами гігієни. Серед них – церква християн баптистів-євангелистів і безпосередньо о. Веніамін (Рубаха), Мальтійська служба, Благодійний Фонд «Європейський вектор», Благодійний Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк», директор Угринівського молокозаводу Андрій Турак, Благодійний Фонд «Волинь- 2014». Іноді люди телефонують під час прямих ефірів з активістами на Волинському телебаченні і пропонують харчі, одяг, речі першої необхідності. Також переселенці активно співпрацюють із громадською організацією «Зірка надії» під керівництвом Олександра Жаловаги, яка займається дітьми із вадами здоров’я.
Олена Черенкова переконана, що без підтримки небайдужих волинян було би набагато складніше і важче.
Інтеграція в місцеву громаду
Переселенці на Алеї Єднання у Луцьку
Переселенці з Криму та східних областей України активно включаються в життя волинської громади: завдяки митцям, громадським активістам, історикам відкривають для себе місцеву культуру, звичаї, традиції, долучаються до заходів інших організацій і самі їх організовують. Зокрема, у квітні 2015 року вони ініціювали створення Алеї Єднання в парку ім. Лесі Українки: діти переселенців і лучан висадили 40 лип. «Це була дуже хороша ідея: виростуть дерева, виростуть діти – лучани, луганчани, дончани, кримчани, можливо, розлетяться по білому світу в своєму дорослому житті… А липова алея буде стояти в Луцькому парку як символ нашої спільної роботи, нашої єдності, того, що всі ми українці», – каже Олена Черенкова.
Активістки організації виграли декілька проектів, спрямованих на інтеграцію вимушено переміщених осіб у місцеві громади. Зокрема, Олена Якобсон організувала «волонтерський інкубатор» – серію практичних навчань для переселенців і студентів місцевих вузів першій медичній допомозі в умовах війни. Проект Ольги Петрової «Культурна спадщина Волині» був спрямований на пізнання переселенцями звичаїв, традицій, історичних пам’яток регіону. Яна Агєєва організувала «Школу без обмежень» – навчальні заняття з англійської та німецької мов для дітей лучан і переселенців.
Із грудня 2015 року по травень 2016 року в Луцьку під керівництвом Ази Голощапової діяла філія Центру зайнятості вільних людей, яка займалася працевлаштуванням і соціальною реабілітацією ВПО та бійців АТО. Волонтери Центру надавали консультації про стан справ на ринку праці, допомагали складати резюме і розміщують його на сайтах пошуку роботи, інформували про вакансії, організовували курси перекваліфікації, психологічні та бізнес-тренінги тощо. Зараз пані Аза спільно з Луцьким міським центром зайнятості планує відкрити Школу фрілансу.
Свято Купайла
Сьогодні організація вирішує різний спектр завдань: сприяє освіті ВПО шляхом проведення різноманітних тренінгів із відкриття власної справи, бере активну участь у тренінгах для ВПО, орієнтованих на особистий і професійний розвиток, підвищення громадської активності переселенців, які проводять інші організації в різних містах України, налагоджує системну співпрацю з органами влади й місцевого самоврядування, іншими громадськими організаціями, активно співпрацює з Радницею з питань ВПО Міністерства соцполітики Інною Нечипорук тощо – тобто робить усе можливе, аби кримчани, донеччани й луганчани могли реалізуватися в нових громадах.
«Ми, мабуть, унікальна організація, бо проблеми переселенців вирішують самі переселенці, – зауважує Олена Черенкова. – Ми хочемо, аби всі розуміли, що переселенці – це не проблема, а великий ресурс! Саме таким є і девіз нашої організації».
Контакти:
Матеріал рос.мовою можна завантажити тут: Переселенцы_рус.
