Чому в Україну не йдуть інвестиції? На арабському інвестиційному саміті на це питання голови Асоціації антиколекторів і правозахисників України «Ваша Надія» Федора Олексюка експерти відповіли, що причиною є 145 місце України (з 168 країн) в рейтингу інвестиційного клімату через корупцію і непрозорість банківської системи. З січня 2012 року діятиме закон, що дозволяє громадським організаціям брати участь у боротьбі з корупцією. На нього і покладають свої надії активісти Асоціації. «Банки, зокрема, прикриваються таємницею вкладів, що дозволило їм не додати до бюджету близько 20 млрд. доларів. Настав час боротися з цими схемами, що надають можливість виводити мільярди за кордон», – зазначив Олексюк під час прес-конференції у Донецьку.
За словами експерта, проблеми кредитування стосуються всіх: адже за статистикою кожен шостий українець – позичальник, кожен десятий – вкладник. На запитання журналістів, що робити тим, хто має проблеми з банками, Олексюк порадив звертатися до суду, бо у цьому випадку людина може заблокувати дії банку на початковому етапі.
«Нині правове регулювання захисту прав споживачів в Україні є недостатнім, фрагментарним і неузгодженим. Законодавство в сфері захисту прав споживачів на ринку фінансових послуг, на відміну від інших видів послуг та товарів, розроблялося безсистемно, а практика застосування відповідних норм законодавства є неоднозначною й розрізненою», – розповів Федір Олексюк. Він акцентував, що пріоритетним напрямом розробки українського законодавства з регулювання ринків фінансових послуг було створення системи державного пруденційного нагляду, тоді як захисту споживачів відводилася другорядна роль. Саме у період фінансової кризи питання захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні стало особливо актуальним. «У цей період кількість фактів порушення прав споживачів значно зросла, про що свідчить велика кількість звернень до правоохоронних органів та судів», – вважає Ф.Олексюк як головний координатор оргкомітету «Першого всеукраїнського з’їзду споживачів фінансових послуг». Міжнародний досвід переконливо доводить, що з подібними проблемами захисту прав споживачів фінансових послуг стикаються майже усі країни: і розвинуті, і особливо ті, що розвиваються. «На міжнародному рівні наразі не створено загально¬прийнятої «еталонної» моделі побудови системи захисту прав споживачів фінансових послуг. Однак існують ґрунтовні рекомендації, що укладені міжнародними організаціями та базуються на передовому досвіді різних країн. Такі рекомендації та принципи можуть бути корисними під час реформування системи захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні», – підсумував Федір Олексюк.