«МОВЧАННЯ ЯГНЯТ» ЧИ ПОКІРНІСТЬ ОБСЛУГИ?

23.07.2013 | Кількість переглядів: 253

Коли медіа перестають об’єктивно інформувати громадян та публічно контролювати владу і чиновників, демократія перетворюється в імітацію, форму цілковитого політичного панування правлячої еліти, в інформаційно — фінансовий тоталітаризм.

ЗМІ в ролі «четвертої влади» в сучасному суспільстві зовсім непереконливі при кричущій підпорядкованості їх діяльності приватним інтересам (владних чи бізнесових груп) та при відповідному заангажованому і низькому за якістю контенті. Причому, підпорядкованість і неякісний контент, зазвичай, є тісно пов’язаними.

Претензії до українських медіа в останні роки явно почастішали та звучать з різних сторін і нерідко протилежного змісту. Політична опозиція та громадські діячі говорять про зростання контролю над вітчизняними ЗМІ з боку влади і олігархів та перетворення більшості з них, особливо в регіонах, на слухняні рупори чиновників і власників. Натомість, урядові інститути та їх представники звинувачують ЗМІ у критиканстві, «чорнусі» та низькому професіоналізмі. Таким чином, при пильнішому погляді, з обох боків мова йде про журналістські стандарти та явище замовності – «джинсування» в ЗМІ.

Проблема мала б стати особливо суспільно чутливою та обговорюваною. Але, обговорюється вона здебільшого в центральних виданнях, ніж у власному місцевому середовищі. Красномовне мовчання у більшості донецьких ЗМІ щодо публічних принизливих епітетів від донецьких чиновників(сайт «Новости Донбасса» розмістив матеріал http://novosti.dn.ua/details/197083/), починаючи з губернатора, на адресу журналістів, не переросло в голосний спротив навіть після сміливої публікації в «Дзеркалі тижня» (йдеться про те, що губернатор Донецької області Андрій Шишацький брутально обізвав журналістів http://gazeta.dt.ua/internal/povna-yasnist-_.html).

Що це: стійке «мовчання ягнят» чи покірність прислуги?

Але відкинемо припущення і спробуємо спертися на більш суворий аналіз показників моніторингу донецьких видань. Такий підхід корисний ще й тим, що дозволяє зняти обвинувачення в суб’єктивності. Справді, загальні оцінні судження про стан нашої журналістики і ЗМІ в цілому рідко підкріплені грунтовним емпіричним матеріалом, доказовою базою. Без цього говорити про переконливість претензій чи закидів не доводиться. Інша справа, коли систематично опрацьовуються та аналізуються щомісяця до 150 публікацій в різних виданнях. Тоді ці дані відкинути не просто.

Такі аргументи група незалежних експертів (одним з яких є автор) отримала в результаті проведеного впродовж 2012 року моніторингу донецьких ЗМІ на предмет дотримання журналістських стандартів та розміщення матеріалів з ознаками замовності в 6-ти найбільш тиражних друкованих виданнях (газети «Жизнь», «Донбасс.Неделя», «Донецкие новости», «Вечерний Донецк», «Вечерняя Макеевка»), та 2-х популярних електронних виданнях — «Новости Донбасса» і «УРА-Інформ». Незалежний моніторинг проводиться Українським освітнім центром реформ у Львівській, Донецькій, Харківській, Вінницькій, Сумській областях та Криму за підтримки програми «У-Медіа» міжнародної громадської організації «Інтерньюз Нетворк».

Найперше впадає в око, що дотримання балансу думок при висвітленні найважливіших подій у суспільстві, – найбільш провальна позиція донецьких медіа (менше 30% проаналізованих публікацій є збалансованими). Подається здебільшого одна точка зору, протягується єдина позиція, аргументи інших сторін не наводяться, або й відверто ігноруються. За міжнародними критеріями такий підхід трактується як один із способів маніпулювання громадською думкою, що ми і спостерігаємо на шпальтах видань протягом року. Експерти виділили ще дві слабкі сторони у матеріалах, які оцінювалися. Це порушення стандартів «повнота представлених фактів» при розкритті теми та «відокремлення фактів від коментарів». Лише в 45% (повнота) – 65 % (відокремлення) оцінених публікацій ці стандарти були дотримані. Краще журналісти дотримуються стандартів оперативності в подачі інформації (70%), достовірності (або посилання на джерела) (85%) та точності у наведенні конкретних даних (78%). Сумарно, до 80% інформації відповідають цим стандартам.

Отже, загальна картина дотримання стандартів якісної журналістики досить суперечлива і неоднорідна. Частина оцінених матеріалів базовим стандартам все -таки відповідають. Однак, велика кількість публікацій, з яких громадянин отримує не повноцінний інформаційний продукт, а неякісний напівфабрикат. Часте порушення професійних стандартів може свідчити як про те, що журналістам не вистачає фахових знань, вони незнайомі з Кодексом журналістської етики, так і про свідоме ігнорування якістю, самоцензуру або тиск з боку власників.

Інша гостра проблема, яка сприяє спотворенню у читачів уявлення про події, що відбуваються у суспільстві, – матеріали з ознаками політичної та комерційної замовності. Кожен п’ятий матеріал (близько 20%) з оцінених публікацій в донецьких ЗМІ мав ознаки замовного. Найбільше публікацій з ознаками політичної замовності спостерігалося перед минулорічними парламентськими виборами (25% у вересні, 16% — у березні; онлайн – відповідно 16% і 20%), особливо в друкованих виданнях. Шпальти газет засмічувало немало комерційних замовлень і прихованої реклами.

На прикладі одного з видань – «Вечірньої Макіївки», лідера антирейтингу, продемонструємо сказане вище. У червні-жовтні 2012 р. частка матеріалів з ознаками політичної замовності коливалась від 13% до 35% в різних номерах при мінімумі комерційно замовних; а з листопада по січень нинішнього року навпаки – частка комерційної джинси підскочила до 22-35% оцінених матеріалів, натомість замовні статті політичного характеру різко знижуються. Цифри промовисті, в інших виданнях картина схожа, хоча й не така зухвала. При цьому підкреслимо, що фактично агітаційно-рекламний характер таких публікацій видання приховують. Тобто, медіа відверто не поважають читачів, дезінформують їх, нав’язують певну точку зору на події, не даючи альтернативної. Які б не були причини цього явища – бажання заробити чи тиск з боку власників або влади –воно свідчить про відсутність незалежності ЗМІ та загрозу свободі слова.

Експерти відзначили й інший недолік більшості донецьких ЗМІ – відсутність критики дій влади, славослів’я на її адресу, поверховість інформаційних потоків, збіднена інтелектуальність, замовчування та уникнення гострих або незручних тем. Зрозуміло, що підігравання владі не завжди є наслідком незнання журналістських стандартів. Це більше схоже на свідоме дотримання інформаційної політики, яка була визначена тими, кого бояться або кому догоджають журналісти.

Місія журналістики – інформування – в українських регіональних ЗМІ (й не тільки донецьких) із категорії діяльності «для спільного блага» перетворилася на товар. Товарно-споживчий підхід перетворив українську журналістику на бізнес, але він дуже віддалено нагадує цивілізований медіабізнес. Як і всякий бізнес в Україні, журналістика практично стала жертвою владного контролю і залежності. Що ми і бачимо в донецькому регіоні, як зі змісту матеріалів медіа, так і з брутального ставлення влади до журналістів.

Такий стан речей загрозливий, адже невиконання засобами масової інформації своїх функцій у демократичній політичній системі корінним чином спотворює її цілі та цінності, порушує ефективність і підриває життєздатність. Коли медіа перестають об’єктивно інформувати громадян та публічно контролювати владу і чиновників, демократія перетворюється на політичне панування правлячої еліти, на інформаційно-фінансовий тоталітаризм.

Отже, як не дивно, в своїх претензіях до наших ЗМІ обидві сторони – і влада, і громадськість – мають рацію. Тільки в різних сенсах. Місцеві медіа, як довів моніторинг, справді наповнені матеріалами непрофесійними і неякісними. І в цьому посадовці частково праві. На думку експертів, за неякісним контентом стоїть несвобода та підпорядкованість редакторів і власників видань, готовність працювати в режимі «чево изволите?» однієї частини журналістської спільноти і брак громадянської сміливості у іншої.

Звичайно, є і професійна, і соціально відповідальна журналістика. Завдяки їй ще якось підтримується реноме професії. З переліку донецьких медіа, які потрапили до моніторингу, – сайт «Ура Информ» (середній бал дотримання пофесійних стандартів 4,22 з 6 балів) газети «Панорама» (4,07 бала) та «Донбасс неделя» (4,01бала) мають відносно якісний контент. До цього переліку можна віднести сайт «Новости Донбасса», який розмістив найменшу кількість замовних матеріалів (8,5% – середній показник за 13 місяців. Для порівняння, «Вечерняя Макеевка» запропонувала читачам 21,5 % заангажованих матеріалів). Проте саме така журналістика виявляється під найбільшим тиском, саме її чиновники мріють «задушити в обіймах» та витиснути з інформаційного простору регіону.

Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що сьогодні інстинкт самовиживання в несприятливихумовах переважає над механізмом самозбереження інституту ЗМІ як впливової сфери суспільного життя. Нерозуміння регіональною журналістською спільнотою значущості другого для майбутнього не тільки професійної журналістики, а й для розвитку демократичної держави в цілому; низька корпоративна солідарність; невміння чи небажання відстоювати і свободу слова, і своє право на журналістську позицію, робить ситуацію в регіональній медіа-сфері дедалі більш безперспективною для професії.

Адже поки влада вимушена рахуватися зі ЗМІ, доти і журналіст більш вільний, авторитетний і захищений. При падінні професіоналізму та впливовості ЗМІ, вибір зводиться до непочесної, хоч і безпечної ролі мовчазних ягнят або обслуги. Іншого шляху як регенерація базових механізмів самовиживання через об’єднання і спільне відстоювання інтересів професії у журналістської спільноти, на мій погляд, немає. Природними союзниками в цьому вони матимуть активну частину нашого громадянського суспільства.

Володимир Кіпень,

експерт Українського освітнього центру реформ, кандидат філософських наук,Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу