Громадська організація «Калинове гроно» працює у Сумах вже понад 20 років. Раніше вона об’єднала батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу всієї Сумщини, а тепер зайнялася ще й допомогою тим, хто став у своїй країні вимушеним переселенцем — людям з окупованого Криму і східних областей України.
Сумщина, за підсумками анкетування населення, проведеного ГО «Калинове гроно», виявилася однією з нетерпимих до переселенців областей. Тут є райони, де більшість населення із захватом чекають «русского міра». Це в основному північні райони, що межують з Росією. Та і в самому обласному центрі чимало його симпатиків. Але, тим не менше, в області вдалося присікти всі спроби розхитування ситуації, створення так званої «Сумської народної республіки» Люди виходили на мітинги, показуючи свою проукраїнську позицію вивішували державні прапори на будинках. Саме те, що область втрималася, а Донецька і Луганська — ні, і дозволяє сумчанам вважати себе дещо вищими за жителів цих областей. Для частини сумчан вони зрадники. «Ми втрималися, а ви – ні», — такий їх аргумент.
Але, коли в область почали приїжджати перші переселенці, сум’яни стали активно їм допомагати. Серед перших, хто почав працювати з переселенцями, і був Центр підтримки та розвитку родини «Калинове гроно», який до цього займався переважно проблемами прийомних, багатодітних, кризових сімей та людей з особливими потребами.
Несподівано для себе
«Настали такі часи, коли по допомогу до «Калинового грона» звернулися вимушені переселенці. Таких людей у Сумській області, тільки за офіційними даними, 16 тисяч. Третина з них отримує фінансову допомогу від держави, але не зайвою вона була б і для інших», – говорить керівник ГО «Центр підтримки та розвитку родини «Калинове гроно» та координатор ГО «Сумське громадське коло» Ніна Чернявська.
«Займатися проблемами переселенців ми почали несподівано навіть для себе, — розповідає керівник Центру. — Перша переселенка, яка до нас прийшла, була директором центру соціальних служб зі Слов’янська. Вона, приїхавши до Сум, шукала роботу за фахом. Була в нашій службі у справах дітей. Там не виявилося вакансії, але їй сказали, що питаннями, якими вона займалася – допомогою кризовим сім’ям, займається наша громадська організація. Жінка прийшла до нас знайомитися і пропрацювала три місяці. Саме завдяки їй ми почали глибше вникати в проблеми переселенців».
Навчалися новим напрямкам роботи і працювали одночасно. Переселенці підказали, що перше, що необхідно зробити — поширити інформацію про те, куди їм звертатися за допомогою в Сумах, області.
На жаль, державні установи виявилися зовсім не готові до роботи в умовах кризи. Вони не встигають за розвитком ситуації, не враховують справжніх потреб переселенців, бо такі не передбачені нормативно-правовою базою країни. Ніна Чернявська говорить, що не стала виключенням і Сумщина, де готовими виявилися лише неурядові громадські організації. «Організація «Калинове гроно» створила базу даних родин, які переїжджають з Донецької, Луганської областей та Криму, оцінює реальні потреби цих сімей, надає психологічну допомогу дорослим та дітям, сприяє в оформленні документів, влаштуванні дітей у навчально-виховні заклади, працевлаштуванні та пошуку тимчасового житла.
«Ми разом написали проект, який дав можливість надрукувати інформаційні флаєри, їздити по районах, знайомитися з переселенцями та їх проблемами. Пішов розголос, і до нас стали приходити переселенці за допомогою. А ми ж працювали без фінансування і ніяких матеріальних ресурсів не мали. Але якщо зараз людині потрібна була каструля, то ми її знаходили. Спочатку просто приносили свої речі з дому, просили друзів знайомих, а потім і інші городяни почали приносити те, що може знадобитися переселенцям», — продовжує розповідь Ніна Чернявська.
У районах з найбільшою кількістю вимушених переселенців створені регіональні спільноти громадських організацій, які за підтримки Сумського консалтингового центру максимально швидко реагують на виклики реальності, ефективно використовують наявні ресурси та адресно допомагають людям. Для переселенців передбачені спеціальні активні заходи, спрямовані на природню адаптацію у місцеві громади, знайти порозуміння із місцевими мешканцями, а також уникнути соціальних конфліктів. Більш тісні контакти з місцевими жителями сприяють об’єднанню громад, а соціальна допомога поліпшує якість їхнього життя.
Найбільш незахищеною категорією з тих, хто вимушено переїхав в інші регіони залишаються люди похилого віку. «Калинове гроно» спільно з організацією «Крим-SOS» створили для таких людей спеціальний проект «Клуб вихідного дня». «Ми маємо допомогти цим людям швидше адаптуватися, почуватися захищеними, тому раз на тиждень групи людей зможуть збиратися разом, ближче знайомитися, ділитися новинами, відвідувати культурні заходи, більше дізнаватися про історію краю, де вони оселилися. Такі зустрічі мають психологічно допомогти людям похилого віку, адже вони частіше за інших відчувають самотність і безпорадність», – пояснюють активісти.
Переселенці-волонтери
Коли перша хвиля прибулих зі сходу вже облаштувалася в місті, в організації зрозуміли, що до роботи потрібно залучати самих переселенців. Так з’явилася волонтерська група з числа внутрішньо переміщених осіб.
Лідія Рожкова одна з таких волонтерів. Говорить переконливим голосом, в кожному її русі відчувається впевненість і це передається співрозмовнику. Ліда — переселенка з Донецька. «Мені знайомі порадили звернутися в «Калинове гроно». Коли з чоловіком-інвалідом і трьома дітьми приїхали в Суми, у нас нічого не було. Потрібні були і каструлі, і ковдри, одяг – тобто все найнеобхідніше. Мені допомогли, а потім я й сама вирішила допомагати. Вдома без діла сидіти не можу. Так почала займатися видачею гуманітарки переселенцям. Люди дзвонили, питали що є і просили зв’язатися якщо з’явиться те, що їм потрібно. Я ж всіх знаю, збирала замовлення – роздавала. Сьогодні можу проконсультувати, куди звертатися переселенцям за допомогою»,- розповідає жінка. Зараз вона працює у фонді «Карітас України».
Ліда родом з Донецька, з Петровського району, якого, за її словами, вже практично не існує. Займалася багато чим, приватним підприємцем була, і в дитячому садочку працювала. Каже, що як мама п’яти синів, вміє робити все. Її хлопчикам 17, 12, 5 років і двом «сум’янам» по 9 місяців.
«В Сумах ми не зіткнулися з проблемою відсутності місць в дитячому садку – дітей взяли відразу. Знаю, що багато місцевих на нас за це ображаються. До школи теж взяли відразу, але там були конфлікти. Діти не сприйняли новеньких. Доходило до того, що прямим текстом говорили – «їдьте звідси». Але я розуміла, що діти у п’ятому класі можуть бути такими різкими, вони ж насправді багато чого не розуміють. Просила дітей не ображатися. Було, що обзивали «лугандонами», але я не звертаю на це уваги. Спочатку було важко, адже навіть поговорити було ні з ким. А потім познайомилися з такими ж, як і я змушеними покинути свій дім. Пізніше познайомилася і подружилася з сусідами. В садочку моя дитина дружить з дітьми, батьки яких були в АТО, і ми, мами, між собою спілкуємося. Між нами немає стіни», — розповідає Ліда.
Не дивлячись на те, що в Сумах Ліда освоїлася, тут народилися її близнюки-сини, своє майбутнє Ліда бачить тільки вдома, у Донецьку. «Але сьогодні я навіть не знаю, коли це буде, — зітхає Ліда. — Батьки теж покинули рідні місця: мама в Харкові, тато в Артемівську. Але ми повернемося. Цим і живу».
Лакмусовий папірець проблем
Проблеми переселенців виявилися лакмусовим папірцем для Сумщини. «Ми може, звикли жити з якоюсь проблемою і вже її не помічали, а вони почали про це говорити. Ми звикли, що в школі ображають дітей. Ця тема піднімалася іноді, і то не охоче. А переселенці підняли її на новий рівень. Медицина, освіта, соціальний захист – це ті проблемні напрямки з якими доводилося стикатися переселенцям. Проаналізувавши, ми зрозуміли, що і сумчани стикаються з такими ж проблемами», — говорить Ніна Чернявська.
Серед переселенців в області найбільше пенсіонерів і жінок з дітьми. Саме їм було найважче адаптуватися. Люди приходили в громадську організацію і зі сльозами розповідали про те, як їм було добре вдома, про друзів і тотальну самотність тут. Так народилася ідея організувати ряд зустрічей, щоб перезнайомити переселенців один з одним, щоб вони підтримували один одного.
Під час таких зустрічей Ніна Чернявська познайомилася з дивовижною людиною, яка і підняла пласт проблем, які не бачили місцеві. Він приїхав з Краматорська. «Про нього ми не знали, бо він ніде не реєструвався, щоб отримувати допомогу і це при тому, що він сам з вадами зору, а його дружина сліпа»,- розповідає активістка.
Відкриваючи вікно у світ
Мова йде про Анатолія Сассу і його дружину Дашу. Це дійсно унікальна сім’я. Приїхавши до Сум з Краматорська, вони не тільки почали нове життя, але й допомагають це робити іншим. «Сьогодні сліпі та слабозорі люди прямо скажемо, відрізані від світу. У Сумах це особливо відчувається. Тут немає ні звукових світлофорів, не звучать повідомлення у транспорті, більше того, тут немає навіть фахівців, які володіють спеціальними комп’ютерними програмами для інвалідів по зору. А між тим, знаючи їх, людина отримує можливість повноцінно жити, працювати», — розповідає Анатолій Сасса.
Сьогодні Анатолій і його дружина Даша бачать свою місію саме в налагодженні у Сумах системи навчання роботі з комп’ютерами інвалідів по зору з використанням спеціальних програм.
Даша викладає українську мову дистанційно, за допомогою інтернету. Серед її учнів чимало і росіян. Анатолій зареєстрував громадську організацію «Ініціативи Слобожанщини». Вона займається правовим консультуванням, допомагає вирішувати соціальні проблеми, проводить навчальні, культурні заходи для інвалідів по зору. Його організація стала членом «Сумського громадського кола» — об’єднання з 17 громадських організацій Сумщини, що займаються соціальними проблемами. Один з його учнів сум’янин Антон Лоза каже, що знайомство з сім’єю Сасси відкрило йому вікно у світ. «Завдяки освоєним під керівництвом Анатолія Івановича комп’ютерним програмам, я можу повноцінно працювати, бути потрібним суспільству», — розповідає Антон. А ще Анатолій Сасса мріє створити свою невелику студію для запису аудіо-книг. Великою частиною його роботи є збір аудіо-бібліотеки для сліпих, оцифровка старих записів. Без перебільшень: фонотека Анатолія Сасси найбільша в Україні після київської.
Анатолій каже, що його звуть назад в Краматорськ. Там і квартира, і робоче місце залишилося… Але своє майбутнє подружжя бачать в Сумах. Тим більше, вони побачили, що поле для їх діяльності тут настільки велике і не «оране», що просто так залишити людей, яким почав допомагати, не може.
Сьогодні Ніна Чернявська внутрішньо переміщених осіб, які прожили в області два роки, вже не вважає переселенцями. «Вони вже члени нашої громади і багато хто з них показав нам приклад, як треба жити, як треба допомагати один одному і як не зламатися, коли здається, що життя йде під укіс».
Контакти:
Адреса ГО «Центр підтримки та розвитку родини «Калинове гроно»
40022 Суми, вул.Кузнечна, 2 оф.7
Телефон: 054 2601733; 097 7368445
e-mail: grono-kalinowe@yandex.ru
Матеріал рос.мовою можна скачати тут: Между нами нет стены