Громадським активістом Сергій Калінін став несподівано навіть для самого себе. Ще два роки тому він і уявити не міг, що буде керівником громадської організації «Гуманітарний штаб допомоги ВПО «Ми є», центр якої знаходиться в Добропіллі Донецької області. Організація об’єднує десятки активістів гуманітарних штабів в трьох районах і восьми містах області. Раніше він і термінів таких не чув, якими зараз вільно оперує, розповідаючи про свої нові обов’язки: кластер (об’єднання декількох однорідних груп, організацій, сконцентрованих на певній території), NRC (Норвезька рада у справах біженців), ICLA (програма «Інформування, консультування та правова допомога» від NRC) …
За цими незвичними словами стоїть реальна допомога тисячам переселенців і малозабезпечених жителів Красноармійського, Добропільського, Олександрівського району та міст Димитрове, Селидове, Красноармійськ, Родинське, Білозерське, Добропілля, Білицьке, Олександрівка. Зараз в базі гуманітарного штабу допомоги ВПО «Ми є» зареєстровані 1 572 сім’ї, які отримали різні види гуманітарної допомоги. А це, як каже Сергій, майже 4 тисячі людей. Крім того, переселенці отримують правову та психологічну допомогу, беруть участь в місцевих святах.
Дитяче свято від волонтерів "Ми є"
Але особливо задоволений Сергій тим, що активісти змогли організувати майже 130 різних заходів для дітей:
- Взимку проводили новорічні ранки, святкували Різдво, концерти були, подарунки, ялинки. А починали з того, що показували безкоштовні мультики. У Добропіллі немає кінотеатру. У Володимира є проектор, є комп’ютер, і ми показували дітям безоплатно мультики у нас в Палаці культури.
Володимир – саме та людина, яка відіграла особливу роль в житті Сергія. Це відомий в Добропіллі Володимир Орос, лідер громадського руху, засновник громадської організації «Добропільський центр молоді «ДОБРО», після того – засновник Центру місцевої активності, і, власне, гуманітарного штабу допомоги переселенцям «Ми є» спільно з Кариною Павловою, координатором по даній території чеської громадської організації «Людина в біді».
»ДОБРО» і переселенці
Добропілля — місто невелике, розташоване на північному заході Донецької області, так би мовити, в стороні від потужних транспортних магістралей і відомих промислових центрів. Як це не дивно звучить в світлі сьогоднішніх реалій, але саме завдяки переселенцям село Добропілля стало містом. Тільки було це в середині минулого століття, коли населений пункт поповнився до 18 тисяч осіб за рахунок масового переселення жителів з Вінницької та Житомирської областей. Тут були розвідані величезні родовища цінного вугілля, і на будівництво та експлуатацію шахт, видобуток і переробку вугілля були потрібні робочі.
Новітні хвилі переселенців місто прийняло навесні-влітку 2014 року, з початком АТО. До цього часу Володимир Орос вже мав п’ятирічний досвід створення і роботи громадських організацій Добропілля, які проводили фестивалі, концерти, різноманітні свята, і, як каже Володимир — залучали додаткові інвестиції для всієї громади:
- Необхідно провести фестиваль, а де взяти ресурси? Пишемо соціальні проекти. Подаємо в різні фонди. І залучаємо ці інвестиції. Коли з’явилися переселенці — стало зрозуміло, що місцевих ресурсів недостатньо. Почали спілкуватися з міжнародними організаціями, які могли б допомогти. І буквально за пару місяців ми отримали невеликий грант на надання гуманітарної допомоги. Досить успішно це пішло. Почали залучати додаткові ресурси. Через нас пройшло матеріальної допомоги переселенцям на суму близько 3-4 мільйонів гривень. У грудні 2015 року зареєстрували гуманітарну організацію «Ми є».
Її Володимир створив завдяки роботі в міжнародній організації та за підтримки таких же співробітників
Учасники психологічного тренінгу для волонтерів 9 міст
інших фондів і організацій, а саме — Каріни Павлової та Євгена Кравчука, і створена вона була для переселенців. Рушійними силами в ній стали самі переселенці, яких він зміг зацікавити волонтерською діяльністю, захопити новими перспективами в їх особистісному розвитку, і, головне — навчити новим навичкам роботи і переконати, що саме вони можуть і повинні допомогти тим, хто, як і вони, переживає тягар життя далеко від рідного дому.
Сергій: Я не хочу, щоб мої діти росли в такій державі невизначеній, посеред військових дій
Сергій Калінін вивіз сім’ю з Макіївки в червні 2014 року. Дочці, Варварі, було 2 рочки, а син, Рома, на початку травня тільки народився. Добропілля обрали тому, що тут у дружини були родичі.
- І ми приїхали на літо до бабусі з дідусем, — розповідає Сергій, — тому що насувалися військові події, активно розвивалися і в Макіївці. Думали, що це все швидко закінчиться, місяць-два…
На моє прохання Сергій окреслює соціологічний портрет типового добропільського переселенця:
- Зараз дуже багато сімей з дітьми, таких, як наша. Я не хочу, щоб мої діти росли в такій державі невизначеній («ДНР» — ред.), серед військових дій. Люди приїхали до родичів, до близьких, знімали житло. В Добропіллі воно відносно дешеве. Люди приїжджали з надією, що це швидко закінчиться, тож можна потихеньку скромно пересидіти. Ще у нас дуже багато переселенців з Авдіївки. Вона-то і Україною вважається, але там йдуть активні бойові дії, людям нікуди їхати (в результаті військових дій зруйновано будинки — ред.). І Добропілля виявляється найближчим. Основна категорія тут — шахтарі, які втратили роботу. Шахтарю перекваліфікуватися швидко важко, і вони їхали сюди, бо тут є шахти, сім’ями, цілеспрямовано їхали. Але зіткнулися з іншою проблемою: шахти закриваються, скасовують нічні зміни, їх переводять всього на 9 робочих днів в місяць, які необхідно відпрацювати, а інші безоплатно. Тож виходить гірники отримують трохи більше мінімальної зарплати. Якщо раніше він отримував 8 тисяч у мирний час, потім переїхав, тут — 5 тисяч, ну і зараз отримує 2-2,5 тисячі. Знову ж при орендованій квартирі в цьому випадку важко сім’ям виживати.
Запасів для проживання сім’ї Калініних вистачило ненадовго. Восени Сергій зайнявся пошуками роботи:
- Колись у студентські роки був досвід роботи в будівництві. Наклеїв кругом оголошення і почав шукати різні роботи. Потрапив на тренінг від громадської організації «ДОБРО» — як розкрутити себе (при пошуках роботи — ред.). Нас вчили створювати групи в соцмережах, робити рекламу, ось і розкрутився, скажімо так. І, через те, що у мене двоє маленьких дітей, ми теж зверталися по допомогу до організації «ДОБРО». І Володя каже: «Давай, займатиметесь з іншими волонтерами роздачею гуманітарної допомоги». А потім воно все пішло-поїхало, почали залучати нових волонтерів. Спочатку це була ініціативна група. У кожному місті були 3-5-10 волонтерів, юридичної реєстрації не мали, просто листи писали в різні фонди, працювали з Червоним Хрестом, наприклад. Надавали допомогу переселенцям.
Потім об’єдналися, написали заявки в різні фонди і отримали фінансування на проект від Данської ради у справах біженців, який з успіхом реалізували в громадській організації «Добропільський центр молоді «ДОБРО». В рамках цього проекту вирішили зареєструвати юридично наш гуманітарний штаб «Ми є». Прийшла допомога від ПРООН (Програма розвитку ООН — ред.), Норвезької ради у справах біженців. Було створено п’ять робочих місць для соціальних працівників в Центрі «ДОБРО», до того ж ми отримали техніку, принтери, ноутбуки, телефони для «гарячої лінії», прийому прямих звернень громадян. Листівки роздрукували: інформацію про наші гуманітарні штаби, пам’ятки для переселенців, там адреси — куди і як йти, «гарячі лінії» Міграційної служби, відділів праці та соціального захисту і міста, і району, щоб людина не бігала по вулиці, не шукала. Ми вже починаємо відходити від допомоги тільки переселенцям, допомагаємо і малозабезпеченим місцевим жителям. Стала звертатися місцева влада — допомогти тій бабусі, тій мамі, у якої діти-інваліди — зараз допомагаємо, є така можливість.
Сергій Калінін приніс гуманітарну допомогу пенсіонерці додому
Про тенденції, роботу та «вигоряння» волонтерів
Іноді буває так, що до життєво важливого рішення людину може підштовхнути одна зустріч, одна розмова, просто кілька фраз. Сергій Калінін запам’ятав одного з виступаючих на тренінгу з розвитку громадських організацій, куди його привіз Володимир Орос:
- Там був такий цікавий тренер зі світовим досвідом. Багато чого тоді розповідав, так цікаво. У всіх суспільствах в світі, каже, однакові проблеми: всі люди звикли лежати на диванах, хоча у них багато проблем, але люди сидять вдома і нічого не знають. І після цього виникла ідея нашого Гуманітарного штабу.
І тут Сергій, дорослий, сильний чоловік, вимовляє фразу, яка, на перший погляд, в його виконанні може здатися недоречною:
- І ось почав займатися цією громадською роботою, виявилося, це не так уже й страшно.
СТРЕСОСТІЙКІСТЬ. Нам потрібно включити це слово в наші щоденні молитви: «Господи, надай мені стресостійкість!». Безпорадні старі, інваліди гостро переживали, а хтось і не пережив, нинішнє раптове припинення виплат пенсій і соціальної допомоги. Сергій Калінін каже, що ось уже другий місяць до нього звертаються люди в ситуації, яка не має вирішення: для відновлення або планового продовження довідки переселенця, на підставі якої виплачується пенсія і адресна допомога, місцеві відділи праці та соцзахисту, а також Пенсійного Фонду вимагають поставити печатку міграційної служби, а та відмовляється це робити. Немає печатки — немає пенсій і адресних виплат, натомість є питання: «Як далі жити ?!». Всі ці образи, гіркоту від дворічних поневірянь по чужих кутках, страх за власне майбутнє люди вихлюпують на таких же, як вони, переселенців, які добровільно взяли на себе місію волонтерів. Йдуть, дзвонять в штаб «Ми є» і з іншими бідами, і головні дві: це житло і робота. Сергій пояснює очевидне:
- Була б робота — можна було б винаймати житло. Було б доступне житло — можна було б якусь роботу шукати. Багато медичних проблем. У Добропіллі туго навіть із спеціалізованою допомогою середнього рівня, що й і казати: ЛОР-лікаря дитячого нема. Люди раніше зверталися до Донецька, проходили обстеження. А зараз куди їхати? Харків? Дніпро? Київ? Це нереально, дорого.
Волонтери відвідують літніх людей та інвалідів у Білицькому інтернаті
Навіть за цей порівняно короткий термін активної громадської роботи в умовах війни Сергій Калінін зауважує:
- Йде вигоряння волонтерів. Вони отримують колосальне навантаження від спілкування з проблемами переселенців, кожен з яких розповідає про свої біди, вони приймають це близько до серця, і багато хто відмовляється. Вони працюють безоплатно — немає додаткової мотивації. Якщо в найближчі кілька місяців не буде прямої допомоги місцевим громадським організаціям — цей інтерес зійде нанівець. Зрозуміло, що фінансування проекту закінчується. Але наші штаби є, у всіх містах волонтери працюють.
Майже 70 активістів в трьох районах і восьми містах північно-західної частини Донецької області шукають і знаходять нові можливості зробити життя переселенців більш-менш стерпним, принести промінчики добра і надії, що ти — не один. З актуального:
- Ось в Добропіллі будемо відкривати дитячий простір з організацією «Save children», — ділиться Сергій своєю улюбленою дитячою тематикою: — Робимо ремонт, влада виділила приміщення. Це буде дитяча ігрова кімната, там будуть педагоги, вихователі, спеціальні програми — розвиваюча кімната для дітей від двох років, і окрема кімната для юнаків, підлітків. Там буде стояти техніка, підлітки можуть реферати писати, уроки вчити, хто не має доступу до інтернету. Це не тільки діти переселенців, а й місцеві. Ще через «ДОБРО» (Добропільський центр молоді «ДОБРО» — ред.) завдяки консультанту з розвитку громад Вікторії Зубкової, вдалося отримали грант на розвиток самозайнятості від Міжнародної Організації Міграції (МОМ). Нам приносять бізнес-плани, ми консультуємо — вони йдуть в МОМ, отримують гроші на свої бізнес-проекти. У нас від різних благодійних фондів надходить гуманітарна допомога, ми роздаємо, наприклад, речі секонд-хенд: будь ласка, приходьте, вибирайте, тут ми обмежень ніяких не ставимо, тільки щоб без фанатизму і мішками не виносили, навіть місцевим ми дозволяємо брати.
Проте міжнародна допомога переселенцям виходить на нові напрямки, які Сергій Калінін для себе позначив так:
- Потрібно підкреслити: зараз міжнародні гуманітарні організації дотримуються такої стратегії, що гуманітарна допомога буде закінчуватися. Нові напрямки допомоги будуть розширюватися в бік інтеграції, адаптації людей, щоб переселенці починали спілкуватися в громаді, в якій живуть, тому що повертатися додому незрозуміло, коли можна буде, або не буде… І ось зараз ми підключилися до пілотного проекту Міжнародної продовольчої програми ООН. Це суто добровільні соціальні роботи, в подяку за які учасники отримають ваучер на 450 гривень, і люди зможуть придбати продукти в одному з магазинів. По Добропіллю до проекту 50 осіб записалося, виконком дає інвентар, обсяг значний — великі сквери будуть засаджені трояндами, будуть три клумби. У п’ятницю готуємо, перекопуємо, в суботу висаджуємо троянди. Ще по 10 людей будуть працювати в Білозерському, Білицькому на прибиранні паркової території, в Новодонецьку — фарбувати лавочки, прибирати територію. Якщо сподобається — то можна буде до трьох таких акцій проводити, тож 1350 гривень людина може заробити за три рази. Ми розуміємо, що треба інтегрувати суспільство. Беруть участь в проекті місцеві приймаючі сім’ї, місцеві малозабезпечені сім’ї теж запрошуємо. Якщо людина, скажімо, літня і не може копати, знайдемо роботу по силам. Ну і важливо поспілкуватися між собою, може, хтось якісь спільні інтереси знайде, знайомства з’являться. Ми і дітей запрошуємо. Їм теж цікаво посадити квітку, потім стежити і спостерігати, як вона росте, ходити поливати, не виривати, не топтати, а навпаки — доглядати.
Контакти
Сайт: http://idphelp.org.ua/
ФБ https://www.facebook.com/groups/636705273141323/?fref=ts
Дані всіх штабів «Ми є” тут: https://vk.com/idphelp
Адреса: Добропілля, вул. Фестивальна, 21. ДК шахти «Добропільська», ліве крило. Телефон гарячої лінії 066-7814004.
Керівник Гуманітарного штабу допомоги ВПО «Ми є» Сергій Калінін — телефон 050 9804472.
Партнерські інтернет-ресурси:
Сайт організації «Добропільський центр молоді «ДОБРО»: http://dobro.at.ua/
Центр місцевої активності Добропілля https://vk.com/cma_dpl
Версію матеріалу російською мовою можна завантажити тут: рус_Мы — существуем! Мы, переселенцы
