«Не можна сказати, що про проблеми родин загиблих гірників зовсім забули. Наполегливість все ж приносить свої плоди», — розповідає голова Донецької обласної громадської організації« Асоціація сімей загиблих шахтарів» Людмила Полякова. З чого все починалось? Які проблеми вдалося подолати представникам цієї НДО? Про це прес-клубу розповіла лідер Асоціації.
«Перший досвід об’єднання вдів шахтарів був під час першого страйку гірників у 1989 році. Тоді п’ятеро жінок, чоловіки яких загинули на шахті ім. Скочинського, серед яких була і я, — згадує пані Людмила, — звернулися до страйккому з пропозиціями змінити законодавство щодо родин загиблих шахтарів. Нам вартувало немало зусиль аби нас дослухалися». Ініціативи підтримали на двох з’їздах гірників, у центральному комітеті профспілок, і в результаті депутати Верховної Ради тоді ще СРСР законодавчо закріпили такі положення, як виплату допомоги з втрати годувальника (регрес) без урахування розміру пенсії з тієї ж причини, а також ухвалено рішення виплачувати пенсію та допомогу дітям до 23 років, якщо вони навчалися (до цього було до 18 років).
Але тоді мова ще не йшла про створення будь-якого громадського об’єднання. А ось вже після трагічних подій 1998 р. на шахті ім. Скочинського родичі загиблих знайшли у собі сили об’єднатися аби разом долати соціальні та моральні труднощі, захищати свої права та інтереси. Особливо це стосувалося тих родин, в яких є інваліди, а до того ж вони втратили годувальника. За підтримки Агентства регіональногорозвитку «Донбас» було створено Донецьку міську громадську організацію «Асоціацію сімей загиблих шахтарів». На сьогодні Асоціація розширила свою діяльність, окрім міської організації, яку очолює донька одного із загиблих гірників Оксана Полякова, у 2006 р. зареєстровано ще одноіменну НДО обласного статусу – нею керує Людмила Полякова. У цей же час зареєстровані Асоціації у Сніжному та Шахтарську.
У 1999 р. Агентство допомогло новоствореній НДО видати книгу «Щоб пам’ятали» (за кошти МФ «Відродження»), до якої увійшла інформація щодо всіх гірників, яких забрала аварія 4 квітня 1998 р. Але й зараз родичі гірників складають реєстр загиблих на шахтах, створюють мартиролог, а також оновлюють базу даних щодо сімей загиблих шахтарів. Згідно із даними Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області середній рівень смертельного травматизму на вугільних підприємствах за 1990-2000 рр. щороку становив 207 випадків. А до 1990 р. точної інформації щодо кількості загиблих немає. За непідтвердженими даними, лише на Донеччині з часів Вітчизняної війни на шахтах загинуло понад 8 тисяч чоловіків. До речі, з 2005 р. Асоціація формує базу щодо померлих внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання. «Справа у тому, що Фонд соціального страхування має дані лише про членів сімей загиблих на виробництві, у тому числі й гірників, згідно із документами про страхові виплати з втрати годувальника, починаючи з 2001 року. До 2001-го цього реєстру взагалі не було. В свою чергу на деяких шахтах, на жаль, немає або не збереглися архіви… Та й багатьох шахт вже зараз немає, — пояснює Л.Полякова. — А пам’ять треба зберегти для нащадків. Тому ми виступаємо за створення загального реєстру всіх загиблих на виробництві, не тільки на шахтах, але і в металургії, в машинобудуванні, в сільському господарстві тощо».
Допомагають Асоціації у цій роботі управління Фонду соцстраху, теруправління держпромнагляду по Донецькій області, керівництво вугільних підприємств. У результаті планується видати серію книжок спогадів про померлих шахтарів під назвою «Знаете, яким він парубком був!». «Нам дуже б хотілося більшої активності як від родичів загиблих, так і від профспілок та адміністрацій усіх вугільних підприємств», — підкреслює пані Людмила. За словами лідера Асоціації, у 2007 р. було надруковано книжку-статистику про померлих гірників на діючих шахтах Донецька станом на 1 січня 2007 р. «Життя, віддані за вугілля», але й там неповні дані.
- Під час панахиди
Вдається НДО й продуктивно співпрацювати з владою. Наприклад, з 2002 р. за підтримки Донецького міського голови Олександра Лукьянченка у місті щороку проводиться День пам’яті загиблих шахтарів: у Каплиці Святої Варвари служать панахиду по померлих та влаштовують поминальний обід для їхніх родичів. Також донецька міська рада організувала літній відпочинок для дітей (школярів та студентів) загиблих шахтарів. У 2002-2010 рр. завдяки клопотанню Асоціації, тісним дружнім зв’язкам між меріями Донецька та Таранто, і співпраці з «Корпусом Деміні» 70 дітей відвідували Італію. За участі управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації вирішено питання про безкоштовний відпочинок у дитячих оздоровчих центрах «Артек» та «Молода гвардія».
«Серед основних послуг нашої організації, — продовжує розповідь Людмила Іванівна, — й надання юридичної, матеріальної та гуманітарної допомоги родинам загиблих шахтарів. В першу
- Діти загиблих шахтарів на відпочинку в Івано-Франківській області
чергу ми намагаємося подбати про інвалідів: домовляємося про безкоштовне обстеження та можливість отримати медикаментозне лікування у стаціонарах по мінімальній вартості». Напереродні свят, всі члени Асоціації одержують подарунки, діти відвідують екскурсії (організувати їх допомагають міська влада та шахта ім. Засядька).
Громадські активісти продовжують працювати над розробкою законодавчих ініціатив, зокрема, щодо стипендіального забезпечення дітей загиблих гірників, вступу до магістратури вищих навчальних закладів. «Окреме питання – розмір пенсій з втрати годувальника, померлого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, — коментує голова організації. – Адже на сьогодні він становить близько 150 гривень!». Дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Члени сім’ї також мають право на пенсію, якщо вони були на повному утриманні померлого, але це ще потрібно довести. Л.Полякова коментує: «Необхідно зібрати безліч довідок у всіляких інстанціях… А в деяких випадках доводиться
- Зустріч шахтарських вдів з екс-міністром соціальної політики С.Тігіпком
звертатися і до суду. Найчастіше саме законодавство і стає каменем спотикання в цих питаннях, тому що посадовці трактують закони по-своєму. Треба негайно вносити зміни та доповнення до існуючої законодавчої бази. Ми неодноразово зустрічалися і з міністрами, і з президентом, пропонували зібратися за круглим столом для вирішення нестиковок або неправильних формулювань у законах і постановах Кабміну, але «віз і нині там».
Гостро стоїть питання організації санаторно-курортного лікування, медичної допомоги та забезпечення ліками. А про надання житла годі й говорити! Хоча за Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», такі родини мають право на житло. Але на сьогодні у бюджеті України навіть не передбачено фінансування будівництва житла для гірників.
Говорить Л.Полякова й про необхідність створення реабілітаційного центру для постраждалих на виробництві та членів їхніх сімей. «Планується, що там можна буде одержати допомогу психолога, юриста, адвоката, навчатися народної творчості тощо. Також там би було зручно влаштовувати якісь масові заходи, бо зараз ми не маємо гідного приміщення», — коментує пані Людмила.
За багато років громадської активності члени Асоціації зрозуміли, скільки ж проблемних питань вдалося вирішити тільки завдяки тому, що надійними тилом виступала громадська організація. «Навіть і я, — зізнається Л.Полякова, — лише працюючи в НДО усвідомила, скільки всього не додала своїм дітям. Та й не лише я. Маю на увазі й відпочинок, лікування, вступ до інституту… Просто свого часу не було кому підказати, до кого звернутися». Завдяки існуванню Асоціації вдалося допомогти вдові загиблого шахтаря Н.Гайдаш знайти фінанси на операцію по заміні двох тазостегнових суглобів. Комусь допомогли з оформленням інвалідності, комусь – з обстеженням, комусь – з відпочинком. «Ми тісно співпрацюємо з Донецьким національним технічним університетом. За підтримки внз протягом 10 років вдалося допомогти зі вступом на бюджетну форму навчання понад 50 дітям загиблих шахтарів», — підкреслює п.Людмила.
Під кінець бесіди лідер НДО наголосила: «Донецька обласна громадська організація «Асоціація сімей загиблих шахтарів» вважає за доцільне клопотати перед Головою держави про встановлення Всеукраїнського Дня пам’яті загиблих на виробництві».
