Медіа Донеччини: настав час відмежуватись від агресора

15.03.2022 | Кількість переглядів: 327

Війна в Україні творить дива: об’єднує, згуртовує суспільство, переорієнтовує бізнес і робить його не просто соціально відповідальним, а фактично благодійним. На щастя, ці вкрай позитивні зміни стосуються і регіональних медіа. Принаймні на Донеччині місцеві засоби масової інформації під час війни не просто виконують усі важливі комунікаційні функції, а ще і суттєво покращили якість контенту. Усе те, на що роками нарікали експерти (зокрема, відсутність притомної  тематичної політики та відповідності потребам аудиторії, прес-релізм, «паркет», запозичення та нехтування деяким професійними стандартами) зникло як роса на сонці. За два перші тижні війни Росії проти України медіа Донеччини перетворились на майданчики, що оперативно оприлюднюють офіційні повідомлення, корисні поради, думки справжніх експертів. А ще – спростовують фейки, попереджають про небезпеку і пояснюють складне «на пальцях». До того більшість місцевих медіа нарешті перейшли на українську.

Донецька експертна група Інституту демократії імені Пилипа Орлика дослідила 729 матеріалів, що побачили світ з 26 лютого по 10 березня у медіа Покровська, Слов’янська, Костянтинівки, Краматорська, Бахмута і Маріуполя, – усіх найбільших міст Донецької області. Також до уваги взяли контент сайту міста Донецьк 062, який вже восьмий рік поспіль роблять українські журналісти з вільної території. З цілком зрозуміли причин друк паперових версій газет призупинений, то ж експерти використовували для аналізу електронні версії в PDF-форматі («События») або сайти видань («Восточный проект», «Знамя индустрии»). Маріупольська газета «Приазовский рабочий» (ПР) призупинила вихід (останнє число датоване 23 лютого), а сайт оновлювався нерегулярно, тому замість ПР тимчасово внесли до переліку впливових регіональних медіа сайт міста Слов’янськ.

В перший день моніторингу, 26 лютого, експерти помітили, що на російськомовних сайтах Донеччини побільшало українських матеріалів. А вже 27 числа головна редакторка сайту 0629 Анна Романенко звернулася до своєї аудиторії: «Ми довгий час відтерміновували перехід на українську мову роботи сайту, бо поважали різні думки, різні культури, нашу російськомовну читацьку аудиторію. Для нас було важливо не втратити вашу увагу. Але час настав. Неможливо далі спілкуватися з вами мовою країни, яка вбиває нас щодня, яка руйнує Маріуполь, нашу Донеччину, нашу Україну. Це не про патріотизм. І це не про те, що країну можна любити будь-якою мовою. Це про необхідність відмежуватись від агресора».

Війна – війною, а свята за розкладом

Звернувся до своїх читачів і тижневик «События» з Бахмута, пояснюючи відсутність паперової версії: «Проблема в том, что сегодня невозможно привезти ее из типографии, которая находится в городе Харькове, – сами знаете, какая там сейчас обстановка. Но что бы ни происходило, мы все надеемся на лучшее и на то, что в ближайшее время наша жизнь вернется в более-менее привычное русло. Ну, а пока читайте нас в Интернете».

На відміну від інших медіа Донеччини, «События» зазвичай не «давали слова» очільнику місцевої громади (газета взагалі мало кого цитує). Не зраджуючи традиції, у першому воєнному числі газета представляє свою інтерпретацію промови міського голови: «городской голова Бахмута Алексей Рева обратился к жителям Бахмутской городской территориальной общины. В своем обращении городской голова призвал не покидать свои дома, но и не поддаваться панике, и заверил, что руководство общины работает в штатном режиме. Многие из жителей Бахмута, наверно, еще не забыли событий 2014-го года, когда все хотели хоть что-то услышать от нашего градоначальника, но вместо него слышали только его заместителей. Ну, что же – сегодня мэр обратился к жителям громады лично, и многим стало даже как-то спокойнее – чуть-чуть».

Отже зауважимо, що зміст газети хоч і дещо змінився, але саркастична безапеляційна стилістика подачі матеріалу та намагання розважати аудиторію несуттєвими відомостями з-за кордону поки збереглися. На 2 березня була присутня у довоєнній кількості і реклама та приватні оголошення. Найбільше експертів здивували аж три тексти, присвячені восьмому березня, бо «Клара Цеткин вместе с Розой Люксембург все-таки заслуживают нашей признательности». Як завжди в матеріалі без підпису редакція каже, що «совсем неплохо, что когда-то «синие чулки» принялись отстаивать свои права» і шокує твердженнями на кшталт «женщины – это (несмотря ни накакое равноправие) все-таки нечто особенное». У другому тематичному тексті до свята редакція демонструє свою необізнаність у сучасному сприйнятті свята, зауважуючи, що «его содержание претерпело метаморфозу: из идеологического чествования женщины-передовика производства и активистки он превратился в день любви, красоты и семейных ценностей». А третій матеріал «События» присвятили жіночій логіці і дійшли висновку, що «женский мозг лучше мужского. По крайней мере, он стареет заметно медленнее, и слабый пол намного дольше может оставаться в здравом уме».

Зі свого боку медіаексперти ІДПО бажають здорового глузду співробітникам редакції бахмутського видання, які, окрім поширення хибних меседжів про сенс свят, продовжують користуватись російським ресурсами, запозичуючи контент. Зокрема про це свідчить текст, присвячений Масляній: «Люди катались на санях (иногда наперегонки), на лошадях, устраивали кулачные бои, различные соревнования, распевали частушки и танцевали».

Зауважимо, що інші досліджувані медіа також приділити певну увагу 8 березня: сайт Слов’янська опублікував вітання міського голови і тематичну фотопідбірку «Як живуть жінки України сьогодні, в умовах війни». Привітала «прекрасных жительниц Краматорска с Международным женским днем» і редакція сайту 6264 – від себе («Милые дамы, поздравляем вас с праздником весны и красоты — 8 Марта!») і процитувавши фейсбук-сторінку керівника Донецької області Павла Кириленка: «Дорогі українські жінки! Дівчата, що грають на скрипці у бомбосховищі, та конотопські «відьми», які проклинають ворогів. Бійчині, що добровільно стали до лав армії, та матері, які дбають про своїх дітей навіть під російськими бомбами. Ті, хто з українськими прапорами кидається на ворожі танки в окупованих містах, і ті, хто шукає прихисток для вимушених переселенців. Ви – половина країни. Ви – половина перемоги!…З Міжнародним жіночим днем вас!». Різниця в риториці наочна, чи не так?

Життя триває навіть в умовах війни 

Однак, не зважаючи на певну недосконалість і консерватизм деяких редакцій, загальне враження від моніторингу позитивне. Медіа вдалося миттєво налаштуватися на новий лад – кількість матеріалів на сайтах зросла приблизно на 25%, тексти стали коротшими, але змістовнішими, і навіть замовні матеріали від торгівельних мереж набули соціальної значущості (режим роботи, наявність груп продуктів, «соціального» хліба тощо).

Отже, експерти вважають, що медіа Донеччини інформували своїх читачів про все, що необхідно і бажано знати в період військових дій. В основному подавалися оперативні короткі тексти про евакуаційні автобуси, потяги, як і де приймають біженців (в Україні та закордоном), про наслідки ударів ворога по інфраструктурі, наявні укриття та правила поведінки під час повітряної тривоги, під час штурму, правила надання першої допомоги, поради психологів та ін.

Також журналісти з’ясовували та поширювали актуальні графіки роботи державних установ, лікарень, поштових відділень, магазинів, зміни у роботі міського транспорту тощо. Зокрема, журналісти сайту «Знамя індустрії» робили щоденні огляди роботи банкоматів в різних частинах міста, повідомляли, коли буде готівка (або про те, як ще можна її отримати), писали про ситуацію з ліками в аптеках, давали фото продуктів харчування з цінами на ринках та у магазинах, щоби люди розуміли, де і що їм шукати, не марнуючи сили та час. Конструктивна подача інформації сприяла зниженню соціальнї напруги. Так само ретельно інформували про роботу магазинів, банків, аптек і мешканців Слов’янська та Краматорська.

Багато матеріалів, особливо на сайті «Вчасно» та сайті Слов’янська, присвячено роботі пунктів гуманітарної допомоги, волонтерській роботі та збору коштів, формуванням загонів тероборони. Відзначимо, що донецькі онлайн медіа інформували й про випадки мародерства, шахрайства, державної зради (у тих громадах, де голови перейшли на бік окупантів).

 

Деякі медіа продовжували інформувати про перебіг пандемії коронавірусу, зокрема, увагу хворобі приділяли «Знамя индустрии» і сайт Краматорська.

Сайт «Вчасно» підготував огляд «Допомога, фото на газоні та мовчання «ягнят»: дії нардепів від Донеччини під час війни». Журналісти проаналізували Facebook-сторінки дванадцяти нардепів від Донеччини, щоби зрозуміти, чим вони займаються з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Автори огляду відзначили, що Вадим Новинський 24 лютого, в день початку російської агресії, публікує пост-звернення до Президента України та ВРУ, в якому по суті звинувачує українську владу в початку війни, закликає до переговорів з росією. При цьому війну, в якій гине мирне населення, Новинський називає спецоперацією і говорить про обстріли лише військових об’єктів.

Крім Новинського, звернення підписали ще кілька депутатів: Вікторія Гриб, Муса Магомедов, Дмитро Шпенов, Андрій Аксьонов, Дмитро Шенцев, Сергій Магера. В дописі від 8 березня риторика Новинського щодо агресії росії різко змінюється. Ось деякі тези, з допису нардепу: «Дії Російської Федерації проти України можуть бути розцінені лише як акт агресії… Один з основних напрямків нашої допомоги — Маріуполь… Намагаємось задовольняти усі звернення волонтерів. Надаємо допомогу біженцям — причому не лише на території України, а й за кордоном».

Експерти відзначають, що тематичне розмаїття під час війни збільшилось, донецькі медіа інформували навіть про спортивні події (цьому, звісно, сприяли успіхи Української збірної на паралімпіаді) і приділяли увагу аспектам культури – принаймні два сайти 9 березня поінформували аудиторію про творчість і життєвий шлях Тараса Шевченка. Питання соцзахисту, грошей, здоров’я, інфраструктури, міжнародні новини регулярно висвітлювались у стрічках. Категорія «інше» (кросворди-гороскопи-поради-оголошення) залишилась лише на сайті Краматорська і у «Событиях», однак редакція певним чином підлаштувалася під потреби моменту. Так, в «народних рецептах» замість засобів від тарганів чи варіантів страв з картоплі бачимо поради, що робити у випадку хімічної атаки.

Шукали фейки, знайшли спростування

 Чи не найбільшим бальзамом на «рани» експертів стало те, що донецькі медіа долучились до колег, які не просто розповсюджують достовірну інформацію, а і спростовують брехню, чутки, плітки. Більшість досліджуваних сайтів повідомляли про фейки, які запускають вороги для дестабілізації ситуації: про начебто руйнування греблі на Сіверському Донці і затоплення, перевищення рівня амонію у питній воді, про обстріли та руйнування у Покровську, про окупацію Слов’янська та Краматорська тощо. Кілька матеріалів на сайті 0629 починається з хештегу #СтопФейк. Вони стосуються і автівок, на яких пересуваються диверсанти; і ніби знищення дамби, через що Маріуполь буде без води; інформації щодо гуманітарних коридорів; «втечі» Президента Зеленського з України.

Редакції закликають читачів користуватися лише офіційними джерелами інформації, а сайт Слов’янська опублікував повноцінний пояснювальний текст Як українцям дотримуватися інформаційної гігієни під час війни. Отже, фейків чи дезінформації за період моніторингу в медіа-просторі Донеччини експерти не зафіксували.

Ба більше – місцеві журналісти стали більш уважно обирати джерела запозичення текстів та відповідно посилатися на них. Найбільшою мірою передруковували інформацію та коректно посилалися на сайт президента України, телеграм-канали Верховної Ради, Маріупольської міської ради, очільників військово-цивільних адміністрацій та ОДА. Серед видань, інформацію яких передруковували, домінували такі якісні ресурси як «Лівий берег», «Новое время», «Ліга».

В деяких новинах сайту Донецька фігурують посилання на російські джерела інформації, зокрема, «Интерфакс» чи  російський «Forbes». Однак зауважимо, що так само роблять і авторитетні українські видання, зокрема, «Українська правда», інформуючи, наприклад, про падіння курсу рубля.

Не зважаючи на жахіття війни, медіа Донеччини витримують зважену, розсудливу, по максимуму нейтральну тональність матеріалів і використовують будь яку можливість додати позитиву в стрічках новин. Цьому сприяють, зокрема, заголовки: «У Харкові російські окупанти масово здаються у полон», «Українська армія отримає від країн НАТО 70 бойових літаків», «Мариуполь полностью контролируется украинскими военными», «В Україні планують відновити навчальний процес», «Працюємо над тим, щоб Донеччина була повністю забезпечена їжею, – Кириленко» тощо.

Також певний заспокійливий (а значить позитивний) ефект дають притомні коментарі від поліції, військових, адміністрації міст і області на кшталт такого: «Наразі ситуація як у Слов‘янську, так і у Краматорську залишається спокійною і контрольованою. Зберігаємо спокій та інформаційну гігієну. Не розповсюджуємо фейки! Ми – у строю та несемо службу в посиленому режимі: опрацьовуємо виклики, перевіряємо підозрілих осіб, забезпечуємо громадський порядок в населених пунктах та на автодорогах області, а також допомагаємо громадянам й спецслужбам».

Заспокійливо виглядає і повідомлення про скасування оплати за комунальні послуги у лютому 2022 р., ініційоване Покровським міським головою. Журналісти також надавали коментарі чиновників, які заспокоювали споживачів, яких бентежило, чи дійдуть платежі, куди треба.

Експерти відзначили, що місцеві спікери в медіа Донеччини нарешті заговорили простою людською мовою – доступно і зрозуміло. Як от, наприклад, очільник Слов’янська Вадим Лях: «Не нужно считать себя военным экспертом. Если тихо, а тревога объявлена — это ТРЕВОГА! Она предупреждает об опасности с неба. Если не долетело — радуемся и благодарим ВСУ!».

Олена Самойленко, Тетяна Строй, Ірина Черниченко

Читати також:

Розваги, реклама, кримінал чи суспільно вагомий контент – яку картину світу відображають місцеві видання?

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) за підтримки Медійної програми в Україні провів дослідження регіональних друкованих та інтернет-медіа у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Львівській, Одеській, Луганській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.  Топ-темами регіональних друкованих ЗМІ у вересні були: категорія …

«Велике будівництво», «замовні» привітання та коментарі Пєскова – як джинсували регіональні ЗМІ

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) за підтримки Медійної програми в Україні провів дослідження регіональних друкованих та інтернет-медіа у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Чернігівській, Львівській, Одеській, Луганській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО …

Найбільш гендерночутливі медіа Донеччини у квітні 2021 — газета «ГРОМАДА Схід» та сайт 0629.com.ua

Із 12 по 18 квітня відбувся другий цьогорічний моніторинг рівня гендерної чутливості донецьких медіа. Для аналізу було обрано контент 5 інтернет-видань (ІА «Вчасно», «Новости Донбасса», «POKROVSK.NEWS», «62.ua – Сайт города Донецка», «0629.com.ua – Сайт города Мариуполя») та 5 друкованих видань ( «Восточный проект», «ГРОМАДА Схід», «Знамя индустрии», «Приазовский рабочий», «События»). Загалом проаналізовано 658 матеріалів в інтернет- …

Конкурс на краще фото у бікіні, а також жінки на війні та у бізнесі: про що писали медіа Донеччини у серпні (результати серпневого гендерного моніторингу)

До моніторингу рівня гендерної чутливості донецьких медіа було включено 5 інтернет-видань («Донецкие новости», «Вчасно, «Новости Донбасса», «Новости Мариуполя 0629», «Новости Славянска 6262») та 5 друкованих видань ( «Маяк», «Знамя индустрии», «Приазовский рабочий», «События», «Восточный проект»). Кожне медіа аналізували за п’ятьма категоріями: тематикою (представленість чоловіків та жінок як експертів/експерток, героїв/героїнь), кількістю фемінітивів, наявністю стереотипних образів, сексистського контенту …