Добротний двоповерховий гуртожиток, широкі алеї та господарські будівлі – ось, що таке комуна, яку побудував для переселенців благодійний фонд «Добрий самарянин» у селі Маяки Одеської області. Це єдиний в своєму роді кібуц (колективне господарство — ред.) в Україні.
- Діти не повинні бачити війну, діти не повинні бачити смерть, тому, коли благодійний фонд «Добрий самарянин» організував тут літній табір для дітей-переселенців із зони АТО, ми приїхали, і я приїхав теж, бо вони дозволили чоловікам жити разом із сім’ями, — розповідає переселенець із Торецьку Ігор Гоголь. Після того, як їх з дружиною привітно прийняли у Маяках, вони вирішили залишатися у кібуці і допомагати громаді, чим зможуть.
П’ять гектарів землі, на яких діє комуна «Добрий самарянин», служать точкою опори і острівцем надії не тільки для Ігоря, а й для сотень переселенців, які приїжджали і продовжують прибувати в Одеську область. Спочатку це був літній пансіонат – без опалення, не утеплений. Тому колишні шахтарі, ювеліри та рекламісти, чиї сім’ї прийняв у кібуц благодійний фонд, перетворилися на деякий час на будівельників – разом утеплювали будівлю, разом вирощували свиней і курей, доглядали за коровами. Для Ігоря це було не в новинку – він звик працювати на совість, щоб забезпечити себе і свою сім’ю.
- У нас в місті, крім шахт, працювати було особлив викладатися на 100% в будь-якій роботі, і знає, що, якщо відношення до роботи правильне, то приходить успіх.
- Адаптуються ті, хто хоче адаптуватися. Ті, хто розуміє, що ситуація змінилася, і що треба жити у нових умовах, працювати і звикати до нового місця, — впевнений президент фонду «Добрий Самарянин» Петро Сердиченко. Фонд не просто виділив територію землю під житло – тут дали можливість переселенцям самим заробляти на життя. Зокрема, фонд створює умови для тих, хто готовий міняти професію і займатися сільським господарством.
За підтримки спонсорів кібуц купив кількох свиней, корів, є тут і кури, і кінь з осликом по імені Мойсей. Ті, хто може, працює на кухні, допомагає по господарству, по прибиранню території та приміщень. У планах комуни – розвивати виробництво м’ясомолочної продукції, щоб люди могли заробляти, продаючи яйця, сир, масло, сметану і забезпечувати себе продуктами.
Благодійний фонд «Добрий самарянин» веде велику і різнопланову роботу — допомагає літнім людям та інвалідам, збирає благодійну допомогу для лікарень і в пологові будинки, проводить концерти та свята, не кажучи вже про участь в організації форуму «Одеса об’єднує покоління», конференції «Україна без сиріт», «Різдвяного Ярмарку» і «Великодньої Реконструкції». Тут кожному знайдеться, чим зайнятися – фонд підтримує спортивні заходи і продовжує допомагати переселенцям.
- Будь-яка людина може займатися тим, чим ніколи не займалася. Головне – стимул, — каже переселенець із Горлівки Сергій Чікільов. У його ситуації стимулом стало бажання вберегти сім’ю. На момент переїзду у них з дружиною вже був малюк, а потім в Одеській області народилася друга дитина. Сергій згадує, що причиною для переїзду став обстріл із гармат «град» по центру рідного міста в один сонячний недільний день.
- Ми приїхали сюди і «видихнули», заспокоїлися, бо тут було інше життя. Навколо шумів курорт, люди ходили на пляж. А ми приїхали звідти, де всюди був страх, де наше життя постійно було в небезпеці, — згадує Людмила Чікільова. Звичайно, це був для неї шок, але і свого роду поштовх. Зараз, розмірковує героїня нашої розповіді, їй було б дивно і важко повернутися назад, тому що довелося б знову, вкотре, починати все заново.
- Той потенціал, який у мене є, я не міг розкрити там, на сході, і навіть сам не знаю, чому, — дивується Сергій. Тоді йому здавалося, що навколо всі двері були закриті, а зараз у колишнього шахтаря все вдається! Звичайно, кардинально перебудуватися було не просто, але все приходило з досвідом, і тепер у Сергія є в селі Маяки нехай невелика, але власна справа, а значить не треба більше працювати «на дядю».
- Я довгий час працював на господаря, і буквально перед подіями в Донецьку ми з партнерами вирішили відкрити власну справу, зняли приміщення, але почалася війна, і все залишилося там, — розповідає ювелір Олександр Гринь. Спочатку він відправив у село Маяки дружину з донькою, а потім приїхав і сам. Думав, що ненадовго, але події розгорталися так, що дитину довелося віддавати в місцеву школу, а дорослим — починати пристосовуватися до ситуації.
Благодійний фонд виділив у користування Олександра частину коридору, яку ювелір перегородив, щоб влаштувати майстерню. Фонд частково допоміг із інструментами, щось вдалося вивезти з рідного міста, і тепер Олександр займається не тільки ювелірною роботою, а й використовує майстерню як слюсарну – точить ножі та інші інструменти, працює по дереву, мріє заробити собі на комп’ютер і пройти курси 3D-моделювання в Одесі, щоб освоювати нові техніки.
Люди в кібуці почали звикати до нового місця, і навіть влаштовували весілля, на які Олександр робив молодятам обручки. Життя не стоїть на місці – народжуються діти, розростаються сім’ї, люди знаходять собі хобі і нові захоплення. Одне з них – історична реконструкція, — розкрило нові горизонти перед Олександром. Тепер він робить ще й прикраси на репліки давньоримських мечів і кинджалів.
- Я сприймаю кризу як можливість стати кращим, цікавішим, більш цілеспрямованим! Навіть тут, у селі, можна займатися улюбленою справою, якщо не впадати у відчай, не опускати руки, йти вперед і тоді, з Божою поміччю, все вдасться, — впевнений Олександр Гринь.
- Ми співчуваємо людям, які потрапили у скрутну ситуацію, і хочемо всіляко допомогти у їхній нужді, робимо все, що від нас залежить, — зазначає пастор Одеської Народної Церкви Денис Сердиченко. Він упевнений, що спільно одесити можуть допомогти тим українцям, які потрапили у біду на сході країни. Церква співпрацює із координаційним центром, який створений при облдержадміністрації, допомагає розміщувати переселенців на території санаторіїв, надає нужденним одяг і, по можливості, медикаменти.
На щоденному утриманні фонду «Добрий самарянин» і Одеської Народної Церкви близько сотні людей — і тих, хто не може собі допомогти, і тих, кому потрібен тільки найменший поштовх і просте людське співчуття. У різний час в кібуці в селі Маяки жили до п’ятдесяти сімей переселенців. На літо 2016-го року у комуні постійно живе 60 переселенців.
- Ми втікали зі сходу не тільки від війни, ми хотіли кращого життя для наших дітей. Тепер ми стали на ноги, і можемо рухатися вперед, як Бог дасть. Перед нами — вся Україна, і ми можемо робити все, що вважаємо за потрібне, — дивиться з надією у майбутнє переселенка з Торецьку Ольга Гоголь.
У кібуці всім раді, але тут нікого не тримають. Головне — хотіти змінити своє життя своїми руками, бути відкритим і доброзичливим, і «Добрий Самарянин» дасть таким і дах, і їжу, і новий шанс!
Контакти: Благодійний фонд «Добрий Самарянин»
Адреса — сквер Г. Гамова, 3, а/с 95, м. Одесса, 65005
телефони: (0482) 322031, (066) 875-60-60, (093) 855-60-60, (068) 855-60-60
e-mail: goodsamaritan1.odessa@gmail.com
Сторінка на Facebook: https://www.facebook.com/pansionatgoodsamaritan
Сторінка ВКонтакте: https://new.vk.com/goodsamaritanfond
Відео — https://www.youtube.com/watch?v=FjftNU3kRMk
Матеріал рос. мовою можна завантажити тут: Одесса_Добрый самарянин_Русск