Суспільство знаходиться в очікуванні нового виборчого циклу: президентські вибори, місцеві електоральні кампанії та ініціативи з проведення всеукраїнських референдумів. Громадяни знову можуть залишитися один на один з типовими проблемами українських виборів: недосконалістю законодавства, відсутністю реального вибору між без ідеологічними політичними силами, закритістю політичного процесу та намаганнями маніпулювати довірою людей. Суспільним очікуванням провідні політичні групи поки лише відповідають спробам тіньового перерозподілу влади та обмеження виборчих прав громадян, пасивністю в реформуванні виборчих інститутів й політичною безвідповідальністю. Усі ці проблеми та виклики набувають особливого звучання в Донецькій області, для якої актуальною залишається розбудова конкурентного політичного середовища.
З кінця квітня 2009 року КВУ реалізує загальнонаціональний проект «Національні праймеріз-2009», який спрямований на впровадження системи відкритих списків. Не дивлячись на спротив цій ініціативи з боку окремих партій, громадяни взяли активну участь у модельному інтернет-голосуванні за відкритими списками, що має актуалізувати процес демократизації виборчих та партійних процесів. Крім цього, громадянське суспільство вимагає від політиків відмовитись від посягань на конституційний лад, засади української демократії та невід’ємні громадянські права. Оргкомітет Громадянської Асамблеї України виступив з публічною заявою, у якій заявлялось про готовність протидіяти антиконституційним ініціативам в Україні. Чи прислухаються до цих порад українські політики?
Фото: керівник проекту «Національні праймеріз-2009» в Донецькій області Олександр Клюжев розповідає про особливості реалізації громадської ініціативи
Аналіз ситуації свідчить, що процес внесення змін до Конституції почався, незважаючи на те, що в парламенті створення нової коаліції не відбулося. Якщо на даному етапі громадянське суспільство активно не включиться в цей процес, то спроби ці увінчаються успіхом з усіма витікаючими наслідками: узурпування влади, уповільнення демократичних процесів і т.д.», – розповів голова ДОО ВГО «КВУ» Сергій Ткаченко.
Наступне питання, на якому зупинився експерт, стала проблема реформування політичних партій. «Тут важливо зрозуміти ті мотиви, якими керуються політичні партії та їх лідери сьогодні. Процес розвитку політичних партій в Україні пройшов ряд дуже важливих етапів з позитивними результатами. Але, безумовно, не можна не звернути увагу на негативи. Свого часу багато політичних партій зробили ставки не на ідеологічні засади, а на можливості виборчої системи. Ця ставка на PR-технології на майбутніх виборах для багатьох може обернутися крахом», – підкреслив Сергій Ткаченко. За його словами, КВУ перед кожними виборами говорить, що наступні вибори будуть більш технологічні, ніж попередні. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, що наступні технологічні процеси повинні не лише бути креативними, але й нівелювати негативні наслідки попередніх технологій.
Авторитарне керівництво політичних партій, відсутність ідеологічних засад та плюралізму, тіньове фінансування та готовність застосувати всі можливі методи у боротьбі за владу – характеристика сучасної політичної партії, яку представив голова КВУ.
Керівник проекту «Національні праймеріз-2009» в Донецькій області Олександр Клюжев зазначив, що цей інформаційно-просвітницький проект – спрямований на популяризацію серед населення України системи відкритих виборчих списків та суспільну актуалізацію реформи виборчої системи.
«На розгляді в парламенті знаходиться більше 10 різних законопроектів, які передбачають перетворення існуючих виборчих практик. У наших законодавців зараз визріло 4 підходи до реформування виборчої системи. Перший підхід простий – пропорційно-мажоритарна система виборів. Другий – пропорційна система з відкритими списками. Коли для проходження до парламенту кандидату необхідно не тільки бути висуванцем партії, яка по всій країні подолала виборчий бар’єр, але і подолати виборчий поріг у своєму регіональному окрузі. Третій – пропорційна система з, так званими, преференціями. Як і в попередньому випадку, крім загальнонаціонального округу створюються ще й регіональні округи, при цьому виборець здійснює голосування з преференціями якраз в регіональних округах. У даному випадку, до парламенту проходить політична сила, яка подолала виборчий бар’єр по всій країні, а черговість кандидатів в остаточному партійному списку визначається відповідно за відносними результатами, отриманими ними в регіональних округах, тобто, на відміну від першого підходу, значення має не перемога в окрузі, а кількість отриманих голосів. Четвертий підхід – двотуровість виборів. У другий тур виходять дві політичні сили, які набрали найбільшу кількість голосів виборців у першому турі. Переможець другого туру отримує 50 +1 мандат, інші мандати розподіляються між учасниками першого туру. При всьому розмаїтті існуючих законодавчих ініціатив, у політичних сил не спостерігається готовності прийти до компромісного рішення в цьому питанні, на користь суспільства. Через проект «НП-2009» ми закликали політичні сили не чекати тиску суспільства, а взяти на себе законодавчу ініціативу з подолання кризи довіри до існуючих інститутів влади», – наголосив Клюжев.
