«Пласт» — національна скаутська організація України. Хоча багато хто вважає її політичною або навіть націоналістичною, насправді, вона є неполітичною та позаконфесійною молодіжною організацією. Мета «Пласту» – сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, сповідати ідеї цього руху, формувати у юнаків та дівчат свідомість, відповідальність, а також готувати лідерів суспільства.
Сто років тому у Львові виник перший пластовий гурток, в основі діяльності якого лежала скаутська методика виховання. Так само як змінювалася історія України, змінювалася й історія «Пласту»: його забороняли, він був підпільною організацією, з’являвся знову в Західній Україні, в далекій діаспорі, й, врешті-решт, відродився в незалежній Україні у 1992 році. У всіх регіонах почали засновуватися пластові округи, а в районах, містах та селах – станиці.
Прес-клуб розпитав лідера Донецького міського осередку Олександра Воловенка та керівника однієї з місцевих організацій — Станиці Миколаївка — Валентину Димитрову про те, як діє «Пласт» на Донеччині, у чому полягають відмінності цього громадського руху від тих, хто просто називає себе скаутами.
За словами пані Валентини, як пластовий осередок Станиця Миколаївка заснована в 1998 році й зареєстрована як Красноармійська районна молодіжна організація в 2001-му. «Цікаво, що вперше з пластунами я познайомилася в 1999 р. у Львівській області, — згадує В.Димитрова. — Ось там, на пластовому вишколі (семінарі) дізналася, що в Краматорську діє пластовий осередок й регіональним представником «Пласту» є Сергій Летенко. Так, через львівських активістів, я налагодила контакт з пластунами Донеччини».
Лідер осередку розповіла, що працювала заступником директора з виховної роботи Новогродівської загальноосвітньої школи № 9. Директор школи розділила ідею щодо створення дитячої організації. Від вчителя української мови дізналися про «Пласт» – український скаутинг (сама ідея скаутингу належить британцю Бейдену Пауелу). Ще будучи студентом, українознавець вивчав історію організації в університеті. Крім того, у нього збереглася кишенькова книжечка — такий собі маленький пластовий довідничок, який й допоміг новогродівським ентузіастам у подальшій діяльності.
Наставники молодіжного руху розповіли, що діти ходять у походи, розбивають табори, для них проводять екскурсії. Їх навчають Пластовому Закону (Скаутському кодексу честі), а це означає бути вірним Богові й Україні, допомагати іншим, жити за Пластовим Законом. Пластуни розмовляють українською мовою, вивчають національні традиції, історію, мають свої специфічні терміни. Більшість слів запозичені з козацьких часів, наприклад, курінь, бунчужний, хорунжий тощо. Також серед основних засад — приналежність до певної церковної громади (бути по-справжньому віруючою людиною). Власне, це і є основними відмінностями «Пласту» від просто скаутської організації. «Але це не значить, що пластуном можуть бути лише етнічні українці, — наголошує Олександр Воловенко. – У нас є і росіяни, і грузини – головне, що людина поважає державу, в якій вона живе, і прагне бути її гідним громадянином і патріотом. Наприклад, у Криму на початку 2000-х років «Пласт» декілька років поспіль очолювала взагалі башкірка Галина Каширіна, але її національність не заважає їй вільно володіти державною мовою, знати наші традиції, історію та виховувати прогресивну молодь».
Аби досягти гарних результатів, у «Пласті» використовують спеціальну методику виховання, основні принципи якої полягають у добровільності членства, у вихованні та навчанні через гру та працю, поетапній програмі занять та іспитів, системі самоорганізації груп, заохоченні ініціативи, пізнанні природи, підтримці талантів дітей та молоді. В.Димитрова пояснює: «Спочатку ми зібрали команду дорослих, які пройшли вишколи й працювали з дітьми та молоддю, а також заохочували дітей та молодь до вступу в організацію. Для цього організовували подорожі по містах України та брали участь у пластових заходах: спартакіаді, таборах, святах тощо. Сьогодні продовжуємо пластові традиції, але найбільшим досягненням станиці Миколаївка є успішна робота наметового табору, який ми з 2003 р. щороку проводимо в Криму».
В «Пласті» є таке поняття як «вмілості», їх багато й вони різноманітні: творчі, спортивні, наукові, дослідницькі, екологічні, природничі тощо. Кожний обирає собі справу до душі й з допомогою кваліфікованих інструкторів вдосконалює свої вміння та навички. Згодом складає залік («по-пластунські» – проба) й отримує відзнаку про здобуття вмілості. На оволодіння вмілістю пластун витрачає від кількох тижнів до кількох років в залежності від її специфіки.
Крім того, наставники оздоровлюють дітей та молодь. За Правильниками організації (Кодекси правил та законів) пластун зобов’язаний не рідше, як один раз на два роки відвідувати табори. Але більшість прагнуть робити це щороку. Табори в «Пласті» проводяться протягом року відповідно до спеціалізації: морські, лижні, кінні, мандрівні та ін.
Вихованці організації — діти від 6 до 18 років. Старші пластуни (18-35 років ) працюють з цими дітьми, пластуни-сеньори (від 35 років і старші ) – в керівних органах. Але є й вийнятки. Багато сеньорів працюють з дітьми, й багато молодих людей обіймають керівні посади. Пані Валентина підкреслює переваги «Пласту»: «По-перше, наш громадський рух виховує здорових молодих людей з активною життєвою позицією, патріотів. По-друге, це зайнятість дітей та молоді в позаурочний час, організоване й корисне дозвілля, здоровий спосіб життя, всебічний розвиток. По-третє, оскільки організація не лише всеукраїнська, а є осередки й у діаспорах, то українські пластуни беруть участь в таборах за кордоном». Організація досить популярна, має високі рейтинги. Ті, хто прийшли в «Пласт», як правило, залишаються в ньому назавжди.
Обидва керівника наголошують чи не на єдиній проблемі: бракує людських ресурсів, тобто дорослих людей, бажаючих працювати з дітьми та молоддю не за гроші, а за покликанням душі. Керівники розповіли, що організація активно співпрацює з управліннями у справах сім’ї та молоді Донецької міської ради та облдержадміністрації. Також взаємодіють з іншими громадськими об’єднаннями, зокрема з козацтвом. Ця співпраця позитивно відбивається на формуванні знань про історичне минуле. Діти пізнають традиції, загартовуються і душею, і тілом.
«Якщо говорити загалом про видатних особистостей, вихідців з «Пласту», то першим я би назвав одного з винахідників першого у світі персонального комп’ютера Любомира Романківа (він працював разом із Стівеном Джобсом та Стівеном Возняком), — коментує голова Донецького обласного «Пласту» Олександр Воловенко. — Єдина у світі українка-астронавт є пластункою, звали її Гайді-Марія Стефанìшин-Паìйпер. Також відомою пластункою була блюзова співачка Квітка Цісик».
Через своїх вихованців «Пласт» впливає на суспільство, поповнюючи його упевненою, розвиненою та мислячою молоддю. «Ми вважаємо, що «Пласт» буде запитуваним молодіжним рухом ще довго та доживе до свого 200-річного ювілею», — упевнений пан Олександр.
